ЗаГАРТовані безкінечністю

Чому рішення судів стають незрозумілими навіть самим адвокатам

Кримінальний процес швидко перетворюється на гру, коли в одних учасників процесу в руках КПК, а в інших – свої, ситуативні правила. Це могло б бути весело, якби серед «творців» нових правил не був суд, а на кін не була поставлена людська свобода.

Не знали, не чули, не бачили

Заслужений юрист України, к.е.н., керуючий партнер Amber, адвокат Семен Ханін виступив на VІІ Міжнародному кримінально-правовому форумі з доповіддю «Дискусійні питання кримінального та кримінального процесуального права: практичні акценти ВС».

Коментуючи виступи попередніх спікерів сесії, адвокат зауважив, що саме суд має оцінювати угоди про визнання винуватості, а не САП, виходячи із «оцінки інтересів держави та суспільства». А також зазначив, що під час спрощеного розгляду судді перестають слухати докази, не досліджують матеріали, а лише підводять під свої рішення певну базу.

На переконання С.Ханіна, саме тому кількість справ in absentia й зростає. «Чим більше ми будемо закручувати гайки, тим більше буде справ in absentia, і тим більше буде потім справ у ЄСПЛ», — додав він. Цю проблему, вважає спікер, можна поділити на два питання. Перше — це білі плями в законодавстві, які можна вирішувати практикою, змінами в законодавстві. Друге — незрозумілі рішення судів. Причому «незрозумілими» адвокат називає не ті рішення, із якими не згоден захисник. А ті, які адвокат, як професійний учасник ринку юридичних послуг не може пояснити клієнту. «І тоді як я можу пояснити клієнту, що це неупереджений безсторонній суд, коли я сам нічого не зрозумів із повного тексту рішення?», — запитав спікер.

С.Ханін навів приклад із власної практики. Часто так трапляється, що особа є громадянином України, але під час повідомлення йому про підозру перебуває не в Україні. Це відбувається навіть якщо особа стала на консульський облік в іноземній державі. Детектив приходить в засідання і при обранні запобіжного заходу доповідає, що він завіз повідомлення про підозру за адресою реєстрації особи, родичам і хіба що не собаці. На пояснення, що особа перебуває за кордоном, детектив щиро відповідає, що не знав про це і не дивився в системи ГАРТ та АРКАН.

Після обрання запобіжного заходу адвокати звертаються до слідчого судді з тимчасовим доступом до цих систем, до прикордонної служби. Отримана інформація свідчить про те, що детектив із групи детективів за три дні до повідомлення особи про підозру дивився, чи перетинала вона кордон.

Адвокати подають скаргу на повідомлення про підозру, зазначаючи, що особа не набула такого статусу, вказуючи на відомості, за якими, у сторони обвинувачення було документальне підтвердження про перетин кордону. Натомість, у засіданні детектив відповідає: «Це ж не я, це — інший детектив з групи».

Втім таке обґрунтування позиції обурює навіть слідчого суддю. Тож після перерви в засіданні сторона обвинувачення з’являється з іншою позицією. Нібито зазвичай ця особа поверталась в Україну за два-три дні після перетину кордону. В результаті суддя йде до нарадчої кімнати і відмовляє в задоволенні скарги. «Ми чекали на повний текст. У повному тексті зазначено, що так, він перебував за межами, але сторона обвинувачення не знала, де саме», — додав С.Ханін.

У чому ж полягає проблема описаної ситуації? По-перше, сторона обвинувачення надавала неправдиві відомості до суду і це встановлено під час судового засідання. За оцінкою С.Ханіна, це фактично межує зі злочином, і, як каже ЄСПЛ, порушує питання про справедливість кримінального провадження, якщо встановлено, що сторона обвинувачення спотворює докази чи надає неправдиві відомості. По-друге, сторона обвинувачення, не говорила про те, що не знала де саме перебувала особа. Це версія, до якої прийшов, тобто фактично вигадав, слідчий суддя.

«Ми звертаємось до Апеляційної палати ВАКС, але і там отримуємо відмову, бо не на кожен довод захисту суд повинен давати відповідь і це начебто таке сказав ЄСПЛ. Таких випадків у кожного із захисників багато, коли незрозуміло як пояснити клієнту отримане судове рішення, аби він і надалі довіряв національному суду», — пояснив адвокат. С.Ханін зазначив, що у його команди наразі є справи, де вони довели, що сторона обвинувачення підробила докази. Але навіть це не стає підставою для скасування повідомлення про підозру, тому що, як зауважила у повному тексті ухвали АП ВАКС, навіть підробка одного з доказів не перетворює підозру в необґрунтовану.

Біда не приходить одна

У другій частині виступу спікер відзначив головні прогалини у законодавстві. «Найважливіше — це підготовче засідання, де можна подавати скарги на ухвали слідчих суддів, які не оскаржуються під час досудового розслідування. Доходиш до підготовчого засідання — головуючий запитує: ви навіщо це робите? Що ви хочете від мене — щоб я догану виписав слідчому судді? Що я маю зробити за результатом розгляду цієї скарги за КПК? Переглянути, прийняти нову? Фактично це мертва норма, яка не працює», — зазначив С.Ханін.

Також він висловив сподівання на те, що ВС роз’яснить, як мають розглядатись ці скарги. Тим більше, що матеріалів справ, на які подаються скарги, у головуючого на цей час немає, він зі слів захисників чує скарги на ухвали, наприклад, слідчих суддів.

Наступна проблема полягає в тому, що частково прибрали так звані «правки Лозового», й фактові провадження стали безкінечними. Невнесення в ЄРДР можна оскаржити в суді, а внесення — неможливо. Тобто немає події злочину, немає складу злочину, це можна довести, але все одно матимеш підозрюваного. «Обшуки і арешти майна проводяться, але скасувати якимось чином безпідставне внесення до ЄРДР, ти не можеш», — обурився адвокат.

Окрема історія — це вибірковість щодо належності повідомлення. Коли сторона обвинувачення вбачає в цьому якийсь сенс, вона доводить, що повідомлення в мессенджері є належним. «Коли повідомляють про допит, підозру, завершення закінчення досудового розслідування вони пишуть мені інколи в мессенджер. Коли я пишу прокурору, детективу в мессенджер — вони кажуть — звертайтеся офіційно, це неналежне повідомлення», — окреслив проблему засобів комунікації С.Ханін.

Також спікер звернув увагу на преюдицію ухвал слідчих суддів, на експертизи, в яких пишуть нісенітниці псевдонауковою мовою та на електронно-цифрові докази. В останніх, до речі, плутається сам суд. Бо для різних юрисдикцій відповідь на питання про те, чи дорівнює копія оригіналу, відрізняється.

«Найдивніше, що це питання не належить до компетенції суду. Це питання технічне, експертне. Не встановлює ж ВС дію законів Ньютона — діють вони чи ні. Як вони до цього прийшли, що копія дорівнює оригіналу? Відповіді отримати дуже важко», — пісумував С.Ханін.

Закон і Бізнес