Суперечлива поведінка, реструктуризація кредиту і працівник за кордоном — огляд КЦС

Якщо особа добровільно відмовилася від видачі свідоцтва про право на частку, а пізніше звертається із заявою про оспорення свідоцтва про право на спадщину, в яке включено таке майно, то така особа не вправі змінити своє рішення згодом.

На це звернула увагу об’єднана палата Касаційного цивільного суду, залишаючи в силі постанову апеляційної інстанції у справі №532/1550/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі позивач оскаржував відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на половину майна у спільній сумісній власності подружжя.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено з огляду на те, що право власності позивача на належну йому частку в спільному майні не припинилось.

Постановою апеляційного суду це рішення скасовано та ухвалено нове — про відмову в задоволенні позову. Апеляційний суд мотивував це тим, що звернення позивача у липні 2023 року до нотаріальної контори відбулося після подачі ним у жовтні 2021 року заяви про те, що на виділ 1/2 частки в спільному майні та на обов’язкову частку в майні померлої він не претендує і не заперечує, щоб свідоцтва про право на спадщину були видані на ім’я сина спадкодавця.

ОП КЦС нагадала, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) є проявом принципу доброї совісті та базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium». Проявом цієї доктрини є те, що якщо особа, яка має суб’єктивне право (наприклад, право власності, право на частку в спільній власності), добровільно висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від належного їй майнового права, то така особа пов’язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити суб’єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Натомість, спроба особи згодом здійснити суб’єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Крім цієї справи до огляду практики КЦС за листопад 2024 року включені низка інших. Так у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, наголошено, що належ ним способом захисту прав позичальників при проведенні реструктуризації за договором про споживчий кредит, передбаченої законом від 13.04.2021 №1381-IX є пред’явлення вимоги про зобов’язання кредитора провести реструктуризацію кредитної заборгованості. При цьому заявлення окремої вимоги про визнання відмови кредитора незаконною, неправомірною тощо не вимагається.

У спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що рішення позивачки як працівниці підприємства перебувати поза межами України в більш безпечному місці є безумовним її правом, але не є поважною причиною прогулу, оскільки немає обставин індивідуального впливу воєнного стану на факт відсутності позивачки на роботі та законність її звільнення за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП.

У спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зауважено, що опікун не вправі порушувати питання перед державними органами про зміну імені малолітньої дитини. Малолітня особа має залишатися зі своїм ім’ям незалежно від призначення їй опікуна.

У справах окремого провадження звернуто увагу, що встановлення судом факту наявності лікарського свідоцтва про смерть на час ухвалення рішення, на підставі якого можливо здійснити державну реєстрацію смерті, унеможливлює встановлення факту смерті особи в судовому порядку в межах окремого провадження.

Закон і Бізнес