Коли зізнання про злочин не є пом’якшувальною обставиною — ВС

Особисте зізнання, подане особою після виявлення кримінального правопорушення правоохоронними органами чи іншими особами та усвідомлення пов’язаних із цим ризиків, не вважається з’явленням із зізнанням.

На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд, скасовуючи ухвалу апеляційної інстанції у справі №444/1898/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі логіста товариства, що спеціалізується, зокрема, на міжнародних перевезеннях, засуджено за чч.1, 2 ст.332 КК, а саме за те, що він для безперешкодного перетину державного кордону вніс до системи «Шлях» відомості про військовозобов’язаних осіб, що не є працівниками товариства, як водіїв належних зазначеному товариству транспортних засобів, чим сприяв 51 особі в незаконному переправленні через державний кордон.

Місцевий суд, вирок якого апеляційний суд залишив без зміни, звільнив логіста від відбування призначеного покарання з випробуванням, обґрунтувавши своє рішення тим, що засуджений особисто зізнався у правопорушенні, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину.

У касаційній скарзі прокурор наголошував, що за наявних обстави не заява особи не може вважатися з’явленням із зізнанням про злочини, оскільки вона подана після усвідомлення пов’язаних із цим ризиків та виявлення такого правоохоронними органами чи іншими особами. Тому, на думку прокурора, ця обставина не може бути врахована під час призначення покарання як активне сприяння розкриттю злочину.

Своєю чергою, ККС погодився із позицією прокурора, зазначивши, що у цій справі досудове розслідування розпочато за заявою директора товариства, а не у зв’язку зі зверненням засудженого. З огляду на це, на думку колегії суддів, звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК не може вважатися необхідним і достатнім для його виправлення без відбування покарання.

Закон і Бізнес