Підробка лікарняного, умовне засудження військового, знищення майна — огляд ККС

Листок непрацездатності є офіційним документом, а тому його складання та видача лікарем із внесенням неправдивих відомостей утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 КК.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, залишаючи без змін вирок Вищого антикорупційного суду та ухвалу апеляційної палати ВАКС у справі №203/94/18, 991/2/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі вироком ВАКС особу засуджено за ч.3 ст.358 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК звільнено від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

Встановлено, що лікар на прохання пацієнта двічі склала листки непрацездатності, до яких вносила неправдиві відомості про амбулаторне лікування у зв’язку із захворюванням.

У касаційній скарзі сторона захисту звертає увагу, що видача листка непрацездатності хворій особі без особистого огляду є порушенням наказу МОЗ №455 (2001), тобто складом лише дисциплінарного правопорушення.

Утім, ККС зауважив, що згідно з приміткою до ст.358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи — докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами, зокрема, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми.

Тому оформлення листків непрацездатності особою, яка здійснювала безпосереднє його оформлення і достеменно усвідомлювала, що до листка вносяться відомості, які не відповідають об’єктивним обставинам, а видача листка обумовлена не медичними показаннями, утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК.

Крім цієї справи, до огляду практики ККС за серпень 2024 року включені низка інших. Зокрема, констатовано, що звільнення військовослужбовця від відбування покарання з іспитовим строком не є безумовною підставою для його звільнення з військової служби.

Також зазначено, що словосполучення «те саме діяння», яке використовується в диспозиції ч.2 ст.194 КК, указує на те, що до діяння в цій статті слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода не є необхідною для кваліфікації за ч.2 цієї статті при кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.

Крім цього, указано, що вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї з кількох осіб, не має преюдиціального значення для кримінального провадження стосовно інших осіб та не є доказом винуватості цих осіб.

Також акцентовано, що ухвала про роз'яснення судового рішення або відмову в його роз'ясненні, постановлена під час судового розгляду кримінального провадження, може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасниками судового провадження.

Закон і Бізнес