Чому адвокат ніколи не стане безробітним — пояснила ВП ВС

Маючи право на заняття адвокатською діяльністю, адвокат є особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, тобто не є безробітним. Відсутність доходу від такої діяльності на це визначення не впливає.

На це звернула увагу Велика плата ВС, не погодившись із позицією колегії Касаційного цивільного суду у справі №761/38813/21, яка пропонувала відійти від раніше висловленої правової позиції, інформує «Закон і Бізнес».

Зокрема, на думку колегії КЦС, саме лише отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю жодним чином не гарантує та не свідчить про здійснення відповідної професійної діяльності, одержання від неї доходу, як і не виключає неможливості особи, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування (тобто безробіття адвоката);.

Тож у КЦС пропонували відступити від попередньої позиції та вказати, серед іншого, що «необхідними умовами для визнання адвоката самозайнятою особою є не формальна наявність в особи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що передбачає автоматичне внесення відомостей про адвоката до ЄРАУ, а реальна зайнятість такої особи, зокрема здійснення адвокатської діяльності, та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності».

Утім, ВП ВС не погодилася із таким підходом, зазначивши, що відповідно до ст.4 закону «Про зайнятість населення» адвокат, право на заняття адвокатською діяльністю якого не зупинено і не припинено, є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (забезпечує себе роботою самостійно), та віднесений до категорії зайнятого роботою населення і це виключає можливість надання йому статусу безробітного.

У цій справі ВА ВС констатувала, що адвокат, маючи право на здійснення індивідуальної адвокатської діяльності (яке не було зупинено чи припинено), звернувся до центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного, оскільки не забезпечує себе роботою самостійно.

Подання ним недостовірних даних до центру зайнятості призвели до безпідставного нарахування та виплати йому допомоги в розмірі понад 34 тис. грн.. Відповідно, ВП ВС дійшла висновку, що ці кошти підлягають стягненню з нього на підставі ч.3 ст.36 закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття».

Отже, адвокат як самозайнята особа зобов’язана щомісяця сплачувати ЄСВ, у структуру якого включений і внесок на страхування на випадок безробіття, проте не може претендувати на допомогу від держави у разі відсутності доходу доти, доки не подасть заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Закон і Бізнес