Право на притримання, відповідальність керівника і корпоративна завіса — огляд КГС

Якщо кредитор негайно не повідомив боржника про притримання майна, таке майно підлягає поверненню власнику після заявлення вимоги про його повернення, навіть за умови наявності боргу за його зберігання.

На це звернула увагу об’єднана плата Касаційного господарського суду, скасовуючи попередні рішення у справі №916/101/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі спір стосувався, з одного боку, повернення контейнерів, а з іншого — стягнення оплати за їх зберігання. Суд першої інстанції в задоволенні первісного позову відмовив, зустрічний —  задовольнив. Суд апеляційної інстанції це рішення скасував частково, зобов’язавши відповідача повернути майно.

Своєю чергою, ОП КГС зазначила: оскільки право на притримання має будь-який кредитор, який правомірно володіє річчю, таке право виникає на підставі прямої вказівки ст.594 ЦК за умови повідомлення боржника відповідно до ч.1 ст.595 ЦК і його реалізація не потребує домовленості між кредитором та боржником шляхом укладання відповідного двостороннього правочину.

ОП КГС сформулювала висновок щодо застосування норм ст. 594, 595 ЦК у сукупності з нормою ст. 953 ЦК у подібних правовідносинах, а саме: притримання реалізується тільки тоді, коли кредитор письмово повідомив боржника про фактичні умови застосування притримання та його початок і таке повідомлення кредитор зробив якомога швидше з моменту виникнення прострочення виконання боржником обов’язання, проте у будь-якому разі одразу після отримання кредитором першої письмової вимоги боржника (поклажодавця) повернути річ шляхом надання письмової відповіді про застосування притримання. У разі невиконання наведених умов кредитор зобов’язаний повернути майно боржнику навіть за умови наявності боргу за його зберігання, виготовлення та утримання.

Крім цієї справи, в огляд практики КГС за травень 2024 року включено низку інших правових позицій.

Так, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:

покладення солідарної відповідальності на керівника боржника;

недійсності правочинів купівлі-продажу цінних паперів за позовом особи, що не є стороною цих правочинів, у межах справи про банкрутство боржника;

правомірності переходу у справі про неплатоспроможність до процедури погашення боргів та визнання банкрутом фізичної особи – боржника.

У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав містяться висновки про:

арешт корпоративних прав як спосіб забезпечення позову до їхнього бенефіціарного власника. Підняття корпоративної завіси;

відсутність у звільненого директора права представляти інтереси підприємства шляхом подання позову про визнання незаконним рішення обласної ради про припинення підприємства.

У постанові у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки стосовно набуття державними лісогосподарськими підприємствами права постійного користування земельними ділянками.

Закон і Бізнес