Спір про паркан не потребує накладання арешту на ділянку відповідача — Рівненський АС

Якщо між сторонами відсутній спір про право власності на земельну ділянку, на яку накладено арешт, то вжитий судом захід забезпечення позову не відповідає позовним вимогам.

На це звернув увагу Рівненський апеляційний суд при розгляді справи №565/347/24, скасовуючи ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборону вчинення щодо неї реєстраційних дій, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі позивач звернувся із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Крім того, подав клопотання про його забезпечення шляхом накладення арешту на земельну ділянку, заборони відповідачам змінювати її цільове призначення, здійснювати її перетворення, поділ, об’єднання з іншими та заборони земельним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються спірної земельної ділянки.

Суд першої інстанції таке клопотання задовольнив, зазначивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує загроза утруднення виконання можливого рішення суду у випадку відчуження ділянки або розпорядження нею іншим чином.

Колегія суддів Рівненського АС встановила, що між сторонами у справі, як суміжними користувачами, наявний спір про усунення перешкод у користуванні ділянкою.

Проте місцевий суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не врахував, що між сторонами відсутній спір про право власності на ділянку, на яку накладено арешт, а вжитий судом захід забезпечення позову не відповідає позовним вимогам про усунення перешкод у користуванні належною позивачеві земельною ділянкою шляхом демонтажу паркана із металевої сітки, зведеного на ній відповідачами.

Також Рівненський АС зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінку, чи спроможні заходи забезпечення позову, про застосування яких просить позивач, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Адже спірний паркан, згідно з доводами позовної заяви, розташований саме на ділянці позивача, а не відповідачів, на яку і накладено арешт.

Приймаючи таке рішення, Рівненський АС врахував практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував про недопустимість застосування місцевим судом неспівмірних до позовних вимог заходів забезпечення позову, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном, у тому числі у справах: «Стретч проти Сполученого Королівства», «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Ґаші проти Хорватії».

Закон і Бізнес