Поширення неправдивих відомостей про замінування створює обстановку загального страху і невпевненості, викликає недовіру до органів влади, може спричинити паніку, а тим самим порушує безпеку суспільства.
На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд, залишаючи в силі вирок місцевого суду у справі №751/3578/21, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі за вироком місцевого суду, залишеним без зміни апеляційним судом, особу визнано винуватою в тому, що вона, перебуваючи в слідчому ізоляторі, двічі зателефонувала з мобільного телефону диспетчеру спецлінії «102» Національної поліції та анонімно повідомила завідомо неправдиву інформацію про підготовку вибухів, а саме замінування будівель аеропорту, залізничного вокзалу й автовокзалу, що загрожувало громадській безпеці (ч.1 ст.259 КК).
Особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. За сукупністю вироків, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, покаранням за вироком Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2014 року у виді довічного позбавлення волі, суд призначив особі остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
У касаційній скарзі засуджений стверджував, що, вчиняючи кримінальне правопорушення, він був змушений привернути увагу до порушень, які, на його думку, допустив суд під час розгляду іншого кримінального провадження щодо нього, а також неправомірних дій працівників слідчого ізолятора. З огляду на це він вважав, що відповідальність за його дії повинні нести інші особи, які фактично підбурили його до цього вчинку. Захисник указував, що його підзахисний під час вчинення кримінального правопорушення діяв у стані крайньої необхідності.
Натомість, як зазначив ККС, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що під час вчинення особою протиправних дій не було жодної з визначених законодавцем умов, за яких крайня необхідність є правомірною.
Водночас із фактичних обставин цього кримінального провадження випливало, що особа, повідомляючи диспетчеру спецлінії про підготовку вибухів в іншому населеному пункті, під час телефонної розмови відмовилася представитися і вказати місце свого перебування, а також зазначила про необхідність передачі їй певної суми грошей як умову для уникнення негативних наслідків. Такі дії особи явно не могли змінити чи припинити наявність конкретних обставин або дій інших осіб, які винувата особа розцінила як порушення її прав.
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!