Застосування правових висновків ВС до правовідносин, що виникли задовго до того, як вони були сформовані, ускладнює, якщо не унеможливлює, передбачення наслідків обраної моделі поведінки.
Таку позицію виклали в окремій думці до ухвали у кримінальній справі №761/13685/14-к троє суддів Великої палати ВС, інформує «Закон і Бізнес».
У рішенні про передачу кримінального провадження на розгляд ВП ВС колегія суддів Касаційного кримінального суду як виключну правову проблему визначила ретроспективність застосування висновків суду касаційної інстанції, які впливають на оцінку доказів з точки зору допустимості, і зазначила, що такі висновки повинні мати лише перспективну дію в часі.
Однак, ВП ВС повернула справу на розгляд колегії ККС. На думку суддів ВП ВС — з надто формальних і необґрунтованих підстав.
В окремій думці зауважено, що на момент існування у справі правових відносин щодо реалізації вимог ч.12 ст.290 КПК (2013—2014 рр. постановою ВСУ від 16.03.2017 у справі № 5-364кс16 було сформовано позицію щодо недопустимості доказів у разі невідкриття стороною обвинувачення процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НС(Р)Д. Відповідно, у судову практику запроваджено обов’язкове «автоматичне» визнання доказів недопустимими.
16.10.2019 ВП ВС у справі № 640/6847/15-к уточнила правовий висновок, зазначивши, що суд не може автоматично визнавати протоколи НС(Р)Д недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення. Натомість допустимість доказу суд має встановлювати з урахуванням того, чи своєчасно сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, а також чи були ці документи в її розпорядженні на момент відкриття матеріалів у порядку ст.290 КПК.
Водночас, судді ВП ВС наголошують, що процесуальні кодекси не містять норм, якими була б врегульована часова дія правових висновків ВС. Тому, на їхню думку, ВП мала прийняти справу для вирішення питання ретроспективного застосування правових висновків, а не очікувати, допоки в касаційних судах складеться аж настільки неоднакова практика, що сама по собі стане виключною правовою проблемою за кількісним та якісним критерієм, і лише після цього вживати заходів до забезпечення єдності судової практики.

Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!