Умови застосування санкцій, передбачених ст.231 ГК, — огляд ВС

Правовідношення, в якому замовник зобов’язаний оплатити послугу грошима, а виконавець має право вимагати такої оплати, є грошовим зобов’язанням, до якого господарська санкція не застосовується.

На це звернув увагу Касаційний господарський суд, переглядаючи рішення у справі №910/9375/21 за позовом ПАТ «Укргідроенерго» до ПАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення боргу, штрафних санкцій, 3% річних та «інфляційних втрат», інформує «Закон і Бізнес».

Він зазначив, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов’язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз.3 ч.2 ст.231 ГК, можливе за сукупності таких умов:

якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

З огляду на це, є помилковим висновок, що положення абз.3 ч.2 ст.231 ГК застосовуються до грошових зобов’язань. А саме таким є правовідношення у цій справі.

Натомість господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч.1 ст.173 ГК).

Також в огляді практики КГС, що охоплює рішення, внесені до ЄДРСР у липні — серпні 2022 року, містяться й інші правові позиції. Серед них, щодо:

правомочності власника на встановлення земельного сервітуту до здійснення реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого в нього виникло право власності;

відмінностей між обставинами непереборної сили й істотною зміною обставин та строку виконання зобов’язань унаслідок форс-мажору чи інших обставин;

кредиторських вимог, які виникають з орендних правовідносин, у справі про банкрутство;

можливості переривання процесуального строку, встановленого ч.2 ст.321 ГПК.

Огляд містить також висновки об’єднаної палати КГС стосовно:

неможливості застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона вчинення реєстраційних дій шляхом зупинення дії наказу Мін’юсту, у спорі про оскарження такого наказу;

корпоративних прав акціонера банку на належні йому акції в разі зарахування банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації банку;

обов’язковості використання кваліфікованого електронного підпису до електронного листа при вирішенні питання щодо належності та допустимості електронних доказів;

можливості касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, у зв’язку з порушенням норм процесуального права.

Закон і Бізнес