Чи можна приватизувати майно закладу освіти — огляд ВС

Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними.

Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у справі №906/677/19, інформує «Закон і Бізнес».

Спір стосувався рішення міськради про приватизацію будівлі недіючого дошкільного навчального закладу з допоміжною господарською спорудою та визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Суди, зокрема, встановили наявність конфлікту норм законів «Про освіту» та «Про приватизацію державного і комунального майна».

У ч.4 ст.80 закону «Про освіту» законотворці закріпили, що об’єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації. Частина 6 ст.80 та ч.5 ст.81 закону регулюють питання можливості використання майна закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, але не передбачають приватизацію такого майна. Інші частини цієї статті (зокрема п’ята) встановлюють порядок використання коштів від використання об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти. Про приватизацію при цьому нічого не зазначається.

Отже, констатує КГС, ч.4 ст.80 закону «Про освіту», містить абсолютну заборону приватизації об’єктів та майна державних та комунальних закладів освіти.

Натомість, зміст п.4 ч.2 ст.5 закону «Про приватизацію державного і комунального майна» чітко вказує на те, що є об’єкти освіти, які приватизуються. Проте, незалежно від статусу закону «Про освіту» як спеціального чи загального, він може лише уточнювати процедури, передбачені законом «Про приватизацію державного і комунального майна».

Разом з тим законом «Про освіту» не можуть безпосередньо змінюватись самі процедури приватизації, здійснюватися пряме фактичне регулювання процедур приватизації, припинятись потенційна можливість таких процедур без внесення відповідних узгоджених змін до закону «Про приватизацію державного і комунального майна».

Тож КГС, пославшись також на практику Європейського суду з прав людини, зауважив, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Відповідно, такі «помилки»  не можуть слугувати підставою для повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Також в огляді практики Верховного Суду, який охоплює судові рішення за період з 2018-го до січня 2022 року, містяться й інші правові висновки. Зокрема, щодо юридидикційних питань, розгляду спорів, пов’язаних з приватизаційними правовідносинами та орендою державного і комунального майна.

Огляд підготовлено судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду.

Закон і Бізнес