Примусове виконання обов’язку в натурі застосовується у випадках, коли особа зобов’язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов’язку чи уникає його.
На це звернув увагу Касаційний господарський суд у постанові від 21.07.2022 у справі №922/3308/20, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі ТОВ звернулося із позовом до субпідрядника про стягнення сплаченого авансу та неустойки у зв’язку з невиконанням останнім робіт за договором про облаштування «під ключ» газоконденсатного родовища. Своєю черго, субпідрядник подав зустрічний позов — про стягнення завданих збитків.
Рішенням суду першої інстанції, яке апеляційний суд залишив без змін, у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто із генпідрядника частково суму завданих збитків (упущеної вигоди).
КГС зазначив, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред’явлення вимоги про відшкодування упущеної вигоди покладає на кредитора обов’язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Водночас положення ч.2 ст.16 ЦК та ст.20 ГК передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як примусове виконання обов’язку в натурі. Стосується такий спосіб захисту, зокрема, невиконання обов’язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ, виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.
Однак, такі способи захисту, як примусове виконання обов’язку в натурі та відшкодування збитків, мають різну правову природу, правове регулювання, а отже й предмет доказування, обсяг процесуального доведення. Це пов’язано насамперед із тим, що заборгованість за договором стягується за правилами щодо виконання договірних зобов’язань, а збитки — відповідно до правил про відповідальність.
Заявлена субпідрядником сума є несплаченою генпідрядником вартістю виконаних робіт за договором. Проте спір щодо неї вже вирішено в судовому порядку в межах іншої справи. Відповідно ця сума не є ані упущеною вигодою, ані реальними збитками.
Отже, обрання cубпідрядником неефективного способу захисту, що не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим цим діянням наслідкам, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.
З огляду на це, КГС ухвалив нове рішення — про відмову в задоволенні зустрічного позову про стягнення завданих збитків. У решті судові рішення залишено без змін.
Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!