Як третій стороні оскаржити рішення третейського суду — огляд практики ВС

Заявник має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного рішення третейського суду (в мотивувальній чи резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов’язки і про які саме.

На таку вимогу до скарги звернув увагу Касаційний господарський суд у постанові від 25.11.2021 у справі №873/194/21, інформує «Закон і Бізнес».

Зазначено, що особа, яка звертається з заявою, повинна довести, що оскаржуване рішення третейського суду прийнято про її права, інтереси та (або) обов’язки і такий зв’язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У цій справі третейським судом вирішено спір про стягнення з відповідача заборгованості у зв’язку з тим, що позивач (як поручитель на підставі договору поруки, укладеного між позивачем, відповідачем і третьою особою) виконав зобов’язання відповідача з оплати компенсації за відступлення права вимоги згідно з укладеним між третьою особою (первісний кредитор) і відповідачем (новий кредитор) договором відступлення прав вимоги до ТОВ, і до позивача перейшли всі права кредитора за договором відступлення прав вимоги.

Заявник зазначив, що оскаржуване рішення фактично перешкоджає його легітимним прагненням та реалізації законного права отримати кошти, присуджені до стягнення з відповідача згідно з рішенням арбітражного суду. На його думку, позивач і відповідач, звертаючись до третейського суду, переслідували єдину протиправну мету – перешкодити заявнику як кредитору відповідача у майбутньому виконати зазначене рішення щодо стягнення з відповідача заборгованості, а договори відступлення права вимоги та договір поруки, на які позивач посилається в оскаржуваному рішенні, мають ознаки фраудаторних правочинів.

КГС відхилив наведені аргументи як такі, що засновані на припущені та, по суті, зводяться до того, що оскаржуване рішення третейського суду може опосередковано вплинути на права, інтереси та обов’язки заявника, але не доводять безпосереднього вирішення цим рішенням питання про його права, інтереси та/або обов’язки

Інші нюанси оскарження рішень третейських судів та видачу наказів на їх примусове виконання в огляді практики КГС, що напрацьований управлінням забезпечення роботи судової палати для розгляду справ про банкрутство. Матеріал містить правові висновки за березень – листопад 2021 року щодо:

підстав оскарження і скасування рішення третейського суду (застосування положень стст.350, 351 ГПК, ст.51 закону «Про третейські суди»);

видачі наказів на примусове виконання рішень третейських судів (застосування положень стст.352—356 ГПК, ст. 56 закону «Про третейські суди»);

Так, наголошено, що перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає (постанова КГС від 2.03.2021 у справі №872/15/20). У цій же справі КГС зауважив, що обмеження щодо розгляду справ третейськими судами, передбачене п.6 ч.1 ст.6 закону «Про третейські суди», не стосується державних підприємств.

Також у ВС нагадали, що наявність між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам закону, є першочерговою, обов’язковою та безумовною підставою для віднесення справи до підвідомчості третейських судів. Натомість її відсутність, як і непідтвердження її укладення, унеможливлює розгляд спору третейським судом, тобто свідчить про непідвідомчість справи цьому суду (справа №876/59/20).

Закон і Бізнес