Юристе, готуйся до гіршого!

Чому вчені вважають, що правник-песиміст більш успішний, ніж оптиміст

Успіх правника — це копітка праця та зусилля. Утім, не менш вагомим фактором для карколомної кар’єри є тип мислення та філософія ставлення до перемог і невдач. То ким же краще бути юристові: оптимістом чи песимістом?

Перший скандал

Люди в усі часи ділилися на різні категорії за вподобаннями, поглядами, віруваннями та, звичайно, за типом мислення. Оптимізм і песимізм — це не про те, повний чи порожній стакан. Ці два явища відображають ставлення до життя, така собі філософія.

Ще давньогрецький філософ Платон описував різне ставлення людей до приємних та неприємних подій. А от коли з’явилися самі терміни — ні для кого не секрет. Уперше про оптимізм почули у XVIII ст. Німецький філософ Готфрід-Вільгельм Лейбніц уважав, що люди живуть у кращому зі всіх можливих часів, а існуючий світ є ідеальним і все в ньому націлене на благо, попри деякі недоліки.

Антонім «песимізм» з’явився в результаті критики робіт та поглядів того-таки Г.Лейбніца. Французький філософ Вольтер висміював думки про те, що ми живемо в найкращому з кращих світів. За критику ідеї «Добро переможе зло» позаочі колеги стали називати його песимістом.

За два століття люди зрозуміли, що тип мислення та світосприйняття неабияк впливають на професію та успіхи людини. Як показують дослідження, при рівних умовах оптимісти досягають більшого успіху в професії. Утім, із правила є винятки. Якщо мова йде про юриспруденцію, то все працює навпаки.

У правничих вишах студентів на першому курсі вчать завжди бути готовим не до гіршого, а до найгіршого. Адже якщо в лікаря є своє невелике кладовище, то в юриста — своя невеличка тюрма.

Мартін Селігман з Університету Пенсильванії опитав студентів юрфаку й виявив, що песимісти навчаються краще та з більшою ймовірністю пройдуть усі випробування й отримають кращі пропозиції про роботу. Річ у тім, що песимісти намагаються прорахувати всі ймовірні сценарії розвитку справи та налаштовують себе на запеклу боротьбу. Песимізм в юриспруденції М.Селігман називає розсудливістю.

Дослідники вважають, що для гарної кар’єри потрібен стрижень і націленість на розвиток, а не здатність сліпо слідувати за мрією. Оптимізм час від часу утинає лихий жарт. Адже віра в краще на те й віра, і в краще ненароком можна повірити, забувши про підводне каміння, спротив чи форс-мажорні обставини.

Песимізм: стратегія захисту

Дослідники припустили, що захисний песимізм допомагає неспокійним людям керувати своєю тривогою. Психолог Ф’юша Сіройс із Університету Шеффілда вважає, що песимісти у своїх розрахунках знижують очікування від результату і, якщо він їх улаштовує, беруться за справу. Оптимісти, навпаки, завищують очікування, а тому в результаті змушені заспокоювати себе, що не змогли досягти бажаного. Ф.Сіройс переконаний, що саме розрахунок та чіткий план, що потрібно зробити, аби не сталося чогось поганого, робить песимістів успішнішими.

Захисний песимізм допомагає і в роботі. Для підтвердження цієї тези вчені вирішили провести дослідження. Песимістам дали для розгадування словесні загадки. Якщо вони були в гарному настрої, то результат був такий собі. Але коли їх налаштували на погане та попросили уявити, що вони впораються із завданням посередньо або провалять його, то результат виявився набагато кращим.

Професор М.Селігман описує песимізм як інструмент адаптації юриста-практика. Водночас учений стверджує, що надмірний песимізм може стати одним із факторів демотивації. Тому правникам краще знаходити баланс, користуючись своїм песимізмом для досягнення цілей, але не даючи йому затягти себе на дно.

Викладачка Дженніфер Воррен з юридичного факультету Університету Оклахоми вважає, що таке явище, як «захисний песимізм», змушує старанніше виконувати свою роботу. На її думку, песимізм також допомагає по-справжньому цінувати можливості та досягнення, бо песиміст не чекатиме, що десь виграє або переможе.

Тож західні вчені та психологи вважають, що філософія напівпорожньої склянки може вигідно виділити юриста серед колег. Адже їм якраз і платять за скептичне ставлення.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Євген ПЕЛІХОС,
керуючий адвокат АО «Євгена Пеліхоса»:

— Юридична професія, безумовно, потребує високої кваліфікації. Те, яким чином юрист, будучи людиною зі своїм характером та темпераментом, застосовуватиме свої навички, залежить виключно від нього самого. Юрист-практик може бути песимістом, оптимістом, реалістом тощо. Не можна однозначно сказати, які риси сприяють успіху. У першу чергу юрист має з холодним розумом оцінити з професійної точки зору обставини та чітко визначити коло питань, що необхідно вирішити.

Перевага оптимістичного юриста в тому, що він завжди сподівається на позитивний для клієнта результат та підбадьорює його. Такі юристи зазвичай доводять свої справи до кінця і тому є дуже надійними.

Перевага песимістично налаштованого юриста полягає в тому, що він готовий до найгірших варіантів. Це дає йому певну перевагу під час вироблення тактики та планування своїх дій.

Переконаний, що оптимізм і песимізм — це два ідеальні за своєю природою поняття. Відомо, що люди не ідеальні, а тому неможливо зустріти оптиміста та песиміста в чистому вигляді. У житті немає чорного та білого, і так само не можна вести мову про необхідний юристу тип темпераменту, оскільки сьогоднішній оптиміст завтра може зовсім по-іншому дивитися на новий проект. Головне для професіонала — відшукати ту галузь, де він зможе якнайкраще себе проявити.