За розгляд справи про деліктну відповідальність органів державної влади чи місцевого самоврядування судовий збір не справляється. Такий висновок зробив ВС в постанові №924/159/14, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
29 грудня 2020 року м.Київ №924/159/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого — ПОГРЕБНЯКА В.Я.,
суддів: ЖУКОВА С.В., ОГОРОДНІКА К.М. —
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 4.03.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 у справі за позовом ТОВ «Октант-центр» до:
1) Державної архітектурно-будівельної інспекції;
2) Хмельницької міської ради;
3) Державної казначейської служби — про відшкодування заподіяної майнової шкоди (збитків) у розмірі 134904728 грн. у справі за заявою Особи 1, Особи 2, Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» до ТОВ «Октант-центр» про банкрутство.
Провадження в судах першої та апеляційної інстанцій
Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення
7. Ухвалою суду від 24.07.2014 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Октант-центр», уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів, уведено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядника майна боржника; вирішено інші процесуальні питання.
8. Ухвалами ГСХмО від 21.11.2014, 15.01.2015, 12.03.2015, 24.02.2016 процедура розпорядження майном неодноразово продовжувалась.
9. 24.12.2019 на адресу ГСХмО надійшла позовна заява ТОВ «Октант-центр» до ДАБІ, Хмельницької міськради, ДКС про стягнення з державного бюджету та з Хмельницької міськради солідарно майнової шкоди (збитків) на суму 134904728 грн. у межах справи про банкрутство ТОВ «Октант-центр».
10. Ухвалою ГСХмО від 4.03.2020 позовну заяву та додані до неї документи повернуто ТОВ «Октант-центр».
10.1. Місцевий суд зазначив, що ухвалою від 11.02.2020 позовну заяву ТОВ «Октант-центр» залишено без руху та встановлено ТОВ «Октант-центр» строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду договору про надання правничої (правової) допомоги або довіреності, які б підтверджували наявність в адвоката Афадєєва В.В. повноважень на підписання позовної заяви, а також із метою подання до суду доказів сплати судового збору на суму 668508 грн. Разом з тим зазначені недоліки скаржником усунуто не було, тому місцевий суд з урахуванням положень ст.174 ГПК дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви з доданими до неї документами позивачу.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
11. Постановою 22.06.2020 ПЗАГС апеляційну скаргу ТОВ «Октант-центр» залишив без задоволення; ухвалу ГСХмО від 4.03.2020 — без змін.
11.1. Апеляційний суд зазначив, що предметом розгляду в цій справі є спір, пов’язаний з провадженням господарської діяльності боржника, що розглядається безпосередньо в межах справи про банкрутство та є спором майнового характеру.
11.2. Суд указав на необґрунтованість доводів скаржника про необхідність застосування в даному випадку положень пп.10 п.2 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» та на те, що предмет спору стосується спростування майнових дій (бездіяльності) боржника ТОВ «Октант-центр» у межах провадження у справі про банкрутство та дав посилання на підтвердження своєї позиції на постанову Верховного Суду у справі №915/441/18 від 24.04.2019. Суд зауважив, що предмет позову в цій справі не підпадає під поняття спростування майнових дій (бездіяльності) боржника — ТОВ «Октант-центр» — у межах провадження у справі про банкрутство, оскільки предметом спору є безпосередньо стягнення майнової шкоди — позовна вимога, виражена в майновій, ціновій, грошовій формі, що тягне за собою сплату відповідної суми судового збору, а саме — 1,5% від ціни позову. Також суд звернув увагу на те, що позов було подано не арбітражним керуючим чи кредитором у справі про банкрутство, а боржником.
11.3. Апеляційним судом визнано необґрунтованими посилання скаржника на постанову ВС від 24.01.2019 у справі №915/441/18, оскільки обставини в зазначеній справі та у справі №924/159/14, суб’єктний склад і предмет спору не є тотожними. Суд зазначив, що, здійснюючи розрахунок збору за подання позовної заяви в цьому випадку, слід застосовувати положення пп.1 п.2 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір».
11.4. Суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновку місцевого суду щодо необхідності витребування договору про надання правничої (правової) допомоги або довіреності, які б підтверджували повноваження адвоката Афадєєва В.В. на підписання позовної заяви. Разом з тим апеляційний суд зауважив, що помилковий висновок суду першої інстанції про необхідність витребування договору про надання правничої допомоги або довіреності, які б підтверджували повноваження адвоката Афадєєва В.В. на підписання позовної заяви, не є підставою для скасування оскарженої ухвали, оскільки позивачем не було сплачено збір у належному розмірі, що стало самостійною підставою для повернення позовної заяви.
11.5. Апеляційний суд визнав безпідставними доводи скаржника щодо посилання місцевого суду в ухвалі від 11.02.2020 на нечинний закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки зі змісту зазначеної ухвали вбачається застосування ч.6 ст.12 ГПК, а не положень зазначеного закону.
Узагальнені доводи учасників справи в касаційному суді
Доводи скаржника (ТОВ «Октант-центр»)
12. Скаржник зазначив, що заявлені позовні вимоги підпадають під дію пп.10 п.2 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір», оскільки предмет позову стосується спростування майнових дій (бездіяльності) боржника — ТОВ «Октант-центр» у межах провадження у справі про банкрутство.
Скаржник наголошував, що внаслідок дій відповідачів, які мали місце вже після порушення справи про банкрутство ТОВ «Октант-центр», відбулася фактична передача (відчуження) іншій юридичній особі збудованого позивачем об’єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Хмельницький, вул. Проскурівська, 45.
Скаржник також зазначив, що поданий ним позов про відшкодування майнової шкоди (збитків) є, за своєю правовою природою, майновим спором, який стосується формування активів позивача-боржника за рахунок отримання від інших осіб (відповідачів) відшкодування вартості його майна із можливістю подальшого погашення за рахунок таких активів вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Октант-центр».
Скаржник зауважив, що пп.10 п.2 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» не обмежує подання заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство виключно ліквідатором боржника, визнаного банкрутом.
Водночас скаржник доводив, що випадки застосування пп.10 п.2 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» підлягають розширеному тлумаченню з метою концентрації всіх майнових спорів щодо боржника в межах справи про банкрутство, а також задля захисту прав і законних інтересів як боржника, так і його кредиторів.
12.1. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій не було враховано того, що відповідно до п.13 ч.2 ст.3 закону «Про судовий збір» збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а також незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
У цій справі позов про відшкодування майнової шкоди (збитків) був пред’явлений ТОВ «Октант-центр» до ДАБІ, Хмельницької міськради та ДКС. Тому, ураховуючи предмет і підстави заявленого позову та суб’єктний склад учасників процесу (відповідачами є органи держвлади та місцевого самоврядування), обґрунтованим є висновок про те, що позивач у цій справі звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.3 закону «Про судовий збір», оскільки заяву подано про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями органу держвлади й місцевого самоврядування.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
13. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до ст.300 ГПК ВС уважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пп.12.1 описової частини цієї постанови.
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права й мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
14. Виходячи з аналізу положень ч.2 ст.7 Кодексу з процедур банкрутства, законодавцем визначено перелік категорій справ, які розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Такі категорії спорів умовно можна поділити на майнові (всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості тощо), немайнові (спори про поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника), а також спори щодо інших вимог.
На позовні вимоги, що подаються для розгляду спору по суті, який розглядається в межах справи про банкрутство, поширюються загальні вимоги ГПК щодо їх форми та змісту (стст.162—164 ГПК).
15. Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 ГПК до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату збору в установлених порядку й розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати збору відповідно до закону.
16. В абз.1 ч.1 ст.174 ГПК визначено, що суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у стст.162, 164, 172 цього кодексу, протягом 5 днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення її без руху.
17. У ч.4 ст.174 ГПК передбачено: якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, установлений судом, заява вважається неподаною та повертається особі, що звернулася з нею.
18. Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя від 14.05.81 №R(81)7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп.12 п.«d»).
19. Відповідно до §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
20. Європейський суд з прав людини зазначив, що в п.1 ст.6 конвенції закріплене право на суд разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду із цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 21.02.75 у справі «Golder v. the United Kingdom», п.36). Разом з тим такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі «Stanev v. Bulgaria», п.230).
21. У п.55 рішення від 19.06.2001 у справі «Kreuz v. Poland» ЄСПЛ підкреслив, що обмеження доступу до суду буде несумісним із §1 ст.6 конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Отже, сплата збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя, а визначення розміру збору повинне здійснюватися таким чином, щоб був дотриманий баланс між можливостями особи, яка звертається до суду з відповідною заявою, та обмеженнями, установленими законодавцем.
22. З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2019 на адресу ГСХмО надійшла позовна заява ТОВ «Октант-центр» до ДАБІ, Хмельницької міськради, ДКС про стягнення солідарно з держбюджету та з Хмельницької міськради майнової шкоди (збитків) на суму 134904728 грн. у межах справи №924/159/14 про банкрутство ТОВ «Октант-центр».
Також скаржником на підтвердження виконання положень п.2 ч.1 ст.164 ГПК до позовної заяви додано оригінал квитанції про сплату судового збору на суму 3842 грн., яку скаржником визначено відповідно до пп.10 п.2 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір», за подання заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство.
23. Разом з тим ухвалою від 11.02.2020 позовну заяву ТОВ «Октант-центр» залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду договору про надання правничої допомоги або довіреності, які б підтверджували наявність в адвоката Афадєєва В.В. повноважень на підписання позовної заяви, а також з метою подання до суду доказів сплати збору на суму 672350 грн. Залишаючи позовну заяву ТОВ «Октант-центр» без руху, місцевий суд, ураховуючи предмет спору, зазначив, що розмір судового збору повинен розраховуватися відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір», оскільки спір у цьому випадку є майновим.
24. Ухвалою ГСХмО від 4.03.2020, залишеною без змін постановою ПЗАГС від 22.06.2020, позовну заяву та додані до неї документи повернуто ТОВ «Октант-центр».
26. Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, також дійшов висновку, що в даному випадку судовий збір потрібно розраховувати відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір». Крім того, суд зазначив про необґрунтованість доводів скаржника про те, що спір у цій справі підпадає під спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство, оскільки в даному випадку скаржник не є відповідачем у справі, а предмет позову у справі не підпадає під поняття спростування майнових дій (бездіяльності) боржника — ТОВ «Октант-центр» — у межах провадження у справі про банкрутство. Предметом спору в цій справі є безпосередньо стягнення майнової шкоди — позовна вимога, виражена в грошовій формі, що, відповідно, має наслідком сплату збору в розмірі 1,5% від суми ціни позову.
27. Разом з тим ВС уважає передчасними такі висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
28. Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Октант-центр» звернулося до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю ДАБІ, Хмельницької міськради та ДКС. Водночас як на правову підставу позову позивач послався на ст.56 Конституції, стст.1166, 1173 ЦК, ч.2 ст.7 КзПБ.
29. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спір про відшкодування шкоди, який розглядається в межах справи про банкрутство, є спором майнового характеру, а також що до даної категорії спорів не можуть бути застосовані положення пп.10 п.2 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір».
30. Виходячи з аналізу пп.10 п.2 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір», цим підпунктом не передбачено справляння збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, на відміну від ст.20 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка передбачала поряд із визнанням недійсними правочинів (договорів) також можливість спростувати майнові дії боржника, у ст.42 КзПБ, який введено в дію з 21.10.2019, можливість спростування майнових дій боржника не передбачено.
Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що за умови подання позовної заяви про відшкодування майнової шкоди з урахуванням майнового характеру позовних вимог при визначенні ставки збору за звернення до суду першої інстанції повинні застосовуватися загальні положення, визначені в пп.1 п.2 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір».
31. Разом з тим судами не враховано, що ст.1173 ЦК, на яку посилався позивач, є спеціальною та передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів держвлади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Також законодавцем передбачені особливості справляння збору за розгляд цієї категорії справ судом. Так, у п.13 ч.2 ст.3 закону «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу держвлади, влади АРК або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, збір не справляється.
32. ВС звертає увагу на те, що місцевий та апеляційний суди, даючи оцінку предмету та підставам, визначеним позивачем у заяві, повинні керуватися принципом «jura novit curia» («суд знає закони»), відповідно до якого суд під час розгляду справи має перевірити доводи сторін і, з’ясувавши, що сторона або інший учасник процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію таких правовідносин і застосувати для прийняття рішення ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Тому місцевий суд, даючи оцінку предмету, підставам позову та суб’єктному складу, визначеному скаржником у позовній заяві, мав застосувати положення ч.2 ст.3 закону «Про судовий збір», якою передбачено випадки, за яких збір не справляється. Апеляційний суд, здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, зазначених вимог також не врахував, у зв’язку з чим дійшов помилкового висновку, що несплата позивачем збору за подання позовної заяви в даній категорії справ має оцінюватись як невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху та є підставою для її повернення.
33. Першою й найважливішою вимогою ст.1 Першого протоколу до конвенції є те, що будь-яке втручання з боку органів держвлади в мирне володіння майном має бути законним (див. «Іатрідіс проти Греції», п.58, 1999-II). Вимога законності, за змістом конвенції, вимагає дотримання положень внутрішнього законодавства й відповідності верховенству права, яке включає в себе свободу від свавілля (див. «Хентріх проти Франції», 22.09.1994, п.42 та «Кушоглу проти Болгарії», пп.49—62, 10.05.2007).
Аналізуючи доводи скаржника та висновки судів попередніх інстанцій у справі №924/159/14 в аспекті зазначеної практики ЄСПЛ, ВС дійшов висновку, що боржнику, який звертається з позовом про відшкодування завданої державними органами та органами місцевого самоврядування шкоди, повинні створюватися належні умови з метою захисту його порушеного права та відновлення майнового стану, а необґрунтоване обмеження захисту порушених прав може бути розцінене як утручання з боку держави в мирне володіння майном.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
34. ВС наголошує на передчасному застосуванні судами до спірних правовідносин приписів пп.1 п.2 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» щодо ставок збору за подання позовної заяви майнового характеру, оскільки позивачем-боржником заявлено вимоги про відшкодування майнової шкоди до держорганів та органу місцевого самоврядування. Зазначене зумовлювало обов’язок судів розглянути можливість застосування положення п.13 ч.2 ст.3 закону «Про судовий збір», якою не передбачено справляння збору за подання заяв у майнових спорах про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу держвлади, влади АРК або місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.
35. Отже, також є помилковими висновки місцевого суду в ухвалі від 11.02.2020 про залишення без руху позовної ТОВ «Октант-центр» та її повернення без розгляду на підставі ч.4 ст.174 ГПК оскаржуваною ухвалою місцевого суду від 4.03.2020, яку залишено без змін постановою апеляційного суду від 22.06.2020.
36. З огляду на таке правове регулювання порядку сплати збору в разі звернення до господарського суду із заявою з майновими вимогами про відшкодування шкоди в межах справи про банкрутство ВС погоджується з доводами скаржника (п.12.1 описової частини цієї постанови). Разом з тим Суд уважає помилковими доводи скаржника, викладені в п.12 описової частини цієї постанови, щодо застосування пп.10 п.2 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» з огляду на висновки згідно з пп.29—30 мотивувальної частини цієї постанови.
На підставі викладеного та керуючись стст.301, 308, 310, 315, 317, 326 ГПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ТОВ «Октант-центр» задовольнити.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 4.03.2020 у справі скасувати.
3. Справу передати до ГСХмО для подальшого розгляду на стадію відкриття провадження у справі за позовом ТОВ «Октант-центр» до ДАБІ, Хмельницької міськради, ДКС про відшкодування заподіяної майнової шкоди (збитків) у розмірі 134904728 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!