Про спосіб знищення майна

При кваліфікації умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу чи вибуху (ч.2 ст.194 Кримінального кодексу) розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення.

Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд, залишаючи без змін рішення у справі №536/621/16-к.

У касаційній скарзі засуджений, зокрема, вважав, що його дії не правильно кваліфіковані за ч.2 ст.194 КК, оскільки немає передбаченої ч.1 ст.194 КК кваліфікуючої ознаки — заподіяння шкоди у великих розмірах.

Натомість, ККС пояснив, що об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.194 КК, характеризується діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинно-наслідковим зв’язком між указаними діями та наслідками. При цьому знищення або пошкодження майна може бути здійснене у будь-який спосіб.

Словосполучення «те саме діяння», вжите у диспозиції ч.2 ст.194 КК, на думку ККС, указує, що до діяння, передбаченого цією статтею, слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна. А шкода у великих розмірах є наслідком, який виступає криміноутворюючою ознакою лише для ч.1 ст.194 КК, і не є необхідною для кваліфікації за ч.2 цієї статті.

Тобто обов’язковою характеристикою злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК, є не наслідки (шкода у великих розмірах), а саме діяння (спосіб вчинення), оскільки воно в цьому випадку має більшу суспільну небезпеку порівняно зі шкодою у великих розмірах.