Щоб зрозуміти норми нового КК, громадяни муситимуть звертатися до юриста
Класифікація злочинів за проектом нового Кримінального кодексу така, що пересічні громадяни не зможуть самостійно, без спеціаліста, визначити «а що за це буде?». Принаймні такої думки дотримується один із розробників. Нині ж новели та спірні питання обговорюють науковці.
Наука про новий кодекс
За обговорення взялася важка артилерія: науковці зі всієї країни з’ясовували деякі моменти проекту КК на міжнародній науковій конференції, присвяченій реформуванню кримінального законодавства.
Ректор Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Василь Тацій розповів, що брав участь у розробленні проекту чинного кримінального закону. За його словами, за 11 років до цього акта внесли понад 1000 поправок, причому деякі з них безсистемні та необґрунтовані. Так, законодавець хаотично брався за одні норми, забував про них та переходив до інших.
На думку ректора, новий закон потрібно убезпечити від «законодавчого спаму», бо це дасть змогу уникнути помилок минулого. Зокрема, вчений вітає бажання розробників обмежити процес внесення змін до кодексу протягом першого року дії, а в подальшому робити це не частіше ніж двічі на рік, окрім випадків декриміналізації діянь та експертної оцінки суддями Верховного Суду.
Крамолою для кожного юриста є категорія «суспільно-небезпечне діяння». Дотепер це поняття і було тією червоною лінією між злочином та проступком, зазначив В.Тацій. На його думку, крім КК та Кодексу про проступки або суспільно-небезпечні діяння, інших не має бути.
Учений вважає, що кодекс і реформа повинні завжди передбачати одне завдання — рішучий крок до декриміналізації значної частини кримінального законодавства. Утім, у чинному КК трапляються діяння, які вже не є суспільно-небезпечними або ж не такими небезпечними, щоб відносити їх до категорії кримінального, а не адміністративного права.
Також потрібно ретельно підійти до санкцій і зробити їх мінімально доступними. Під «мінімально доступними» розуміється зниження суворості санкції. «Прагнення деяких молодих юристів підвищити санкції за певні злочини під гаслом того, що громадяни будуть боятися покарання та менше вчинятимуть протиправні діяння, — це мінімум хибна думка. Адже на правослухняність впливає не суворість санкції, а невідворотність покарання», — сказав В.Тацій, напевне, маючи на увазі ідею про довічне ув’язнення для корупціонерів.
У часі, просторі та колі осіб
Здавалося б, питання дії закону в часі, просторі та колі осіб усталені, втім, і вони зазнають певного оновлення.
Так, зворотна дія проміжного закону в часі не раз ставала проблемою при обранні норми, за якою потрібно притягати до відповідальності. Це і гучний «закон Савченко», і рішення про скасування смертної кари, які завдали багато клопоту в юридичних колах. Тож робоча група вирішила спростити це правило: якщо закон дістав таку ознаку, як зворотна дія проміжного закону в часі, в момент набрання чинності, то він вже не втратить цієї властивості і в разі визнання закону недійсним.
Поняття «дія закону в просторі» раніше можна було знайти лише в доктрині, але тепер розробники кодексу вирішили закріпити його в законі.
Імунітет — річ актуальна не тільки в часи пандемії. Тож проект КК містить пропозицію поширювати імунітет від кримінального переслідування не тільки на дипломатів, а й на Президента та суддів. Те, чому саме на цих суб’єктів, на жаль, невідомо. Може, це такий реверанс у бік замовника?
Неюристу може здатися абсурдом, що в карному законі немає поняття «злочин». Дійсно, у чинному КК не закріплено цього поняття, воно замінено категорією кримінального правопорушення. Тому вчені знову згадали про ініціативу щодо злочину.
Кримінальне правопорушення буде охоплювати злочин та проступок. Окрім того, в основі концепції лежить чіткий розподіл, коли злочин регламентується одним законом, а проступок — іншим.
Дійсно суворий закон
КК — це кодекс щодо найтяжчих злочинів, які вимагають найтяжчих покарань. Тож яскравою новинкою проекту є скорочення видів покарань із 12 до 3-х. Замість звичних обмеження та позбавлення волі розробники вводять зрозуміле для європейської спільноти ув’язнення на певний строк.
Виписуючи таку категорію, як штраф, автори прагнули відв’язати КК від законів, що регулюють інші сфери, зокрема податкову чи соціального забезпечення. Тому переконані, що умовна розрахункова одинця для потреб кодексу повинна мати своє унікальне визначення, наприклад 100 грн.
Цікавим є те, що в «Особливій частині» не буде жодної санкції, бо всі вони перенесені до «Загальної», адже стають типовими. Тобто тепер судді не будуть сушити голову, який же вид покарання обрати. Уніфікація санкцій дасть змогу визначити ступінь тяжкості злочину і вже на підставі цього — призначати покарання. Наприклад, штраф як основне покарання можна застосувати лише за злочини 1-го, 2-го, 3-го ступенів тяжкості. В усіх інших штраф може бути тільки додатковим видом покарання.
Дискусійним у наукових колах залишається питання класифікації злочинів.
Відповідаючи на запитання «ЗіБ» про те, чи немає суперечності між моментом необхідності звернення до юриста для того, щоб визначити кваліфікацію діяння, та презумпцією знання карного закону, Микола Хавронюк зазначив, що кожна особа має право знати, що з᾽явилась нова стаття КК. Втім, допомогти розібратися в тисячах нюансів, пов’язаних з притягненням до кримінальної відповідальності, може лише кваліфікований юрист. Тож розробники не переймаються тим, що необтяжений юридичними знаннями громадянин об’єктивно не зможе усвідомити, яке ж покарання йому загрожує за те чи інше правопорушення.
Ув’язнювати злочинців планують на строк від 3-х місяців до 30 років. Остання цифра пояснюється тим, що наше законодавство має рівнятися на європейське. Мовляв, українським судам підсудні ті ж спори, що й Міжнародному кримінальному суду, який може призначати покарання на строк до 30 років. Тому для розробників важливо було збільшити максимальний розмір ув’язнення.
Втім, не всім науковцям така ідея припала до душі. Дехто вважає, що 30-річний строк може призвести до непоправних змін в організмі людини та є негуманним. Тим більше що суворість покарання ніколи ще не приводила до зменшення кількості злочинів. Окрім того, у рекомендації Ради Європи «Про здійснення виконання покарання у вигляді довічного ув’язнення та інших тривалих строків ув’язнення адміністраціями місць позбавлення волі» від 9.10.2003 №23 міститься пропозиція застосовувати короткі строки ув’язнення. А покарання на понад 5 років уже вважається тривалим строком.
Мовляв, з урахуванням середньої тривалості життя в Україні посадити 35-річну особу на 30 років — це те саме, що довічно ув’язнити. Втім, контраргумент на таку позицію полягав у тому, що проектом передбачена пробація на строк до 8 років. До того ж, за словами науковців, самі судді нарікають, що трапляються випадки, коли довічне позбавлення волі — занадто суворе покарання, а от 15 років суспільство не сприймає, бо вважає, що цього замало.
На прохання «ЗіБ» М.Хавронюк більш детально пояснив правила визначення ступеня тяжкості злочину за наявності обставин, які змінюють ступінь тяжкості. «Є три переліки обставин. Наявність пом᾽якшуючої обставини дозволяє не зважати на два інші і знижує ступінь злочину відразу на 2. Наприклад, тяжка шкода здоров᾽ю — з 5 ступеня на 3, якщо мало місце затримання злочинця. Якщо пом’якшуючих немає, а є обтяжуючі, то дивимося, які саме: одні збільшують ступінь на 1 (наприклад, скоєння злочину щодо дитини віком від 14 до 18 років), інші на 2 (наприклад, щодо малолітньої дитини). Якщо жодних обставин немає, то покарання призначається за базовий ступінь злочину», — сказав він.
Щоправда, якщо дослухатися до думки суспільства, то значна його частина дотепер уважає, що відмова від смертної кари — це також помилка. Проте ніхто не наважиться використовувати це як аргумент для вибудовування структури покарання.
Втім, науковці зазначили, що ще є час, дискусії тривають, а розробники готові реагувати на критику та пропозиції.
P.S. «ЗіБ» запрошує висловлювати свої думки та зауваження щодо проекту нового КК. Адже після його ухвалення критикувати новації буде вже пізно.
ПРЯМА МОВА
Василь ТАЦІЙ,
ректор Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого:
— Мені подобаються деякі новації поєднання кримінального законодавства та процесуальної діяльності. Тобто створення Кримінального процесуального кодексу нового зразка. Для економії ресурсів та часу планується створення єдиного процесуального кодексу для розгляду кримінальних діянь та проступків.
Переконаний, що комісія, яка буде займатися цією розробкою, повинна залучати всі наукові колективи. Спільна думка кримінальної, процесуальної та виконавчої науки тільки сприятиме створенню якісного кодексу. Тому я хочу, щоб цей кодекс був віддзеркаленням думки всієї кримінально-правової науки, він має об’єднувати.
Микола Хавронюк вважає, що, попри вимоги концепції, розробкою кодексу про правопорушення має займатися Мін’юст.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!