Домінанта стягнення

Приватним виконавцям та їхнім помічникам обіцяють кардинальне розширення прав

На жаль, в Україні досі відсутня ефективна система виконання судових рішень. Тож законодавці все частіше намагаються виправити цю ситуацію шляхом внесення змін до нормативно-правових актів. Так, доволі новий закон «Про виконавче провадження», прийнятий у 2016 році, знову пропонується повністю змінити.

Більше можливостей — більше контролю

Варіантів нового закону про виконавче провадження пропонується кілька. Перший — це документ, підготовкою якого займалося Міністерство юстиції. Також пропонується  альтернативний проект закону «Про виконавче провадження» (№3726). Основними новелами останнього є кардинальне розширення прав приватних виконавців та їхніх помічників.

Так, ст.3 проекту наділяє приватних та державних виконавців однаковим обсягом прав у процесі примусового виконання рішень. При цьому стягувачу надається право звертатися до будь-якого виконавця.

Також передбачаються значні зміни процедури отримання статусу приватного виконавця. Встановленням таких чітких правил стимулюється збільшення кількості приватних виконавців. Крім того, приватним виконавцям дозволяється створювати юридичні особи у формі бюро та об’єднань на кшталт адвокатських.

Не залишено без уваги і питання контролю кількості приватних виконавців. Так, проектом пропонується створення системи органів самоврядування. При цьому умови їх створення фактично дублюють норми, встановлені законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Також запроваджується обов’язкова система підвищення кваліфікації, організація якої покладається на Раду приватних виконавців України.

Водночас багато уваги приділяється створенню всеукраїнських та територіальних органів самоврядування, що може ускладнити робочий процес приватних виконавців. Адже їхню діяльність контролюватимуть не тільки Міністерство юстиції, а й численні органи самоврядування.

Крім того, вбачається, що законом у такій редакції створюються умови для подальшого прийняття такими органами додаткових обмежувальних нормативно-правових актів, які можуть бюрократизувати інститут приватних виконавців, створити умови для сплати ними додаткових коштів на утримання цих органів, наприклад, як це відбувається у сфері адвокатської діяльності.

Що ж до помічників приватних виконавців, то ст.31 проекту наділяє їх широкими правами. Так, помічник може самостійно та за письмовим дорученням приватного виконавця вчиняти виконавчі дії, крім дій, які віднесено до виключних повноважень приватного виконавця. Наприклад, помічник не може приймати рішення щодо відкриття, припинення, зупинення, закінчення виконавчого провадження, відкладення виконавчих дій тощо. Відповідальність за правомірність дій свого помічника буде нести виконавець.

Можна очікувати, що розширення повноважень помічників сприятиме зменшенню навантаження на виконавця, дозволить помічнику виконувати вагому частину роботи під час виконавчого провадження, що також позитивно вплине на ефективність ведення справ.

Відвід на власний розсуд

Що стосується основного розділу проекту — «Загальні засади здійснення виконавчого провадження», то автори майже повністю запозичили його із закону «Про виконавче провадження», змінивши порядок статей та додавши незначні зміни.

Так, ст.53 проекту вводить поняття «самовідвід» та «відвід приватного/державного виконавця» в разі виявлення підстав для цього. Наприклад, за наявності конфлікту інтересів чи підстав, при яких виконавець не може виконувати рішення. Заяву про відвід може подати стягувач чи боржник, а також сам виконавець (самовідвід).

Цікаво, що в разі відводу таку заяву розглядає сам виконавець, який відводиться. Про об’єктивність розгляду в цьому випадку вести мову не доводиться. Однак прийняте виконавцем рішення в подальшому можна оскаржити до суду.

Іншою доволі дискусійною нормою є ст.127, якою пропонується встановити новий порядок оскарження дій приватного виконавця. Йдеться про обов’язкову досудову стадію, причому скарги на дії приватного виконавця також розглядає сам виконавець. І тільки після отримання його рішення можна буде звернутися до суду по захист своїх прав.

Чи позитивно усе це вплине на терміни примусового виконання рішення? Очевидно, що ні, оскільки судовий розгляд може тривати роками.

Поліція на допомогу

В окрему статтю виділено процедуру залучення інших осіб до проведення виконавчих дій. Наприклад, для забезпечення виконавчих дій, які виконавець не в змозі провести особисто або якщо для їх вчинення необхідні технічні знаряддя чи засоби, спеціальні знання, вміння чи навички, зокрема для примусового відкриття рухомих чи нерухомих об’єктів з метою опису та арешту цих об’єктів чи майна, яке в них перебуває, або відкриття приміщень, або для проведення різного роду технічних робіт для забезпечення вилучення, перенесення або транспортування арештованого майна, виконавець може залучати на договірних засадах інших осіб, у тому числі суб’єктів господарювання на платній основі за рахунок стягувача.

Крім того, окремою статтею пропонується визначити умови, за яких виконавець може залучати працівників поліції у виконавчому провадженні. У чинному законі взагалі не визначено процедури співробітництва з поліцією.

Загалом такі нововведення можуть значно спростити процес залучення відповідних спеціалістів та поліції, оскільки у чинному законодавстві ці норми містяться в різних нормативно-правових актах, які регулюють процедуру виконавчого провадження, а іноді взагалі суперечать одна одній.

Боржник заплатить за все?

Також системних змін зазнав розділ «Кошти виконавчого провадження». Цим розділом вводяться нові поняття: «витрати, пов’язані зі здійсненням першочергових виконавчих дій», «витрати, пов’язані зі здійсненням додаткових виконавчих дій» та «виконавча санкція».

Почнемо з витрат на першочергові виконавчі дії. Згідно з проектом «кошти, сплачені в рахунок оплати на здійснення першочергових виконавчих дій, підлягають компенсації стягувачу за рахунок стягнутих з боржника коштів у випадку фактичного виконання рішення, а також з підстав, передбачених пп.7, 13 ч.1 ст.123 цього закону». Згадані пункти викладені таким чином: «Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо після відкриття виконавчого провадження встановлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання, встановлені цим законом, не настали (п.7) та постанову про відкриття виконавчого провадження скасовано у встановленому законом порядку (п.13)».

Виходить, якщо виконавче провадження було відкрите передчасно або відкриття провадження було незаконним, тобто така протиправність фактично відбулася з вини стягувача, то витрати на відкриття такого виконавчого провадження все одно повинен сплатити боржник?

Далі цікавіше: проект надає право виконавцю вимагати у стягувача оплати додаткових виконавчих дій з метою залучення до їх проведення суб’єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на обмінні фінансові операції та інші витрати, пов’язані із переказуванням коштів. При цьому в разі відмови виконавець має право взагалі не проводити таких виконавчих дій (п.3 ст.65 проекту).

У такій редакції ця норма відчиняє двері для корупційних зловживань з боку як виконавців, так і суб’єктів господарювання, які будуть залучатися на платній основі. Наприклад, останні можуть виставляти необґрунтовано великі рахунки за свої послуги. Якщо стягувач відмовиться їх оплатити, то дії не проводитимуться, а якщо погодиться — в подальшому цю суму можуть додатково стягнути з боржника. Виконавець та суб’єкт господарювання точно залишаються «в плюсі».

Більше того, наступним пунктом цієї статті пропонується дозволити виконавцю здійснювати будь-які витрати «з метою забезпечення виконавчих дій», крім встановлених Міністерством юстиції, за умови їх оплати стягувачем (п.4 ст.65 проекту). Таким чином, за згоди стягувача та приватного виконавця можна буде здійснити безліч непотрібних витрат, які значно збільшать суму, що в подальшому стягнуть з боржника. Тобто фактично виконавець отримує можливість вести виконавче провадження нескінченно — шляхом постійного збільшення витрат і загальної суми заборгованості.

Виконавча санкція

Що стосується виконавчої санкції, то її пропонується використовувати як покарання боржника за невиконання рішення суду в добровільному порядку. Її розмір за примусове виконання рішення немайнового характеру є фіксованим і становить 2 мінімальні розміри зарплати, якщо боржником є фізична особа, та 4 м.з.п. для юросіб (станом на 1.07.2020 — 9446 грн. та 18892 грн. відповідно). У випадку ж примусового виконання рішення майнового характеру розмір санкції становитиме 10% від суми за виконавчим документом, або вартості майна, що підлягає переданню стягувачу за виконавчим документом, або заборгованості зі сплати аліментів.

Однак при таких непомірних штрафах є «знижки»: «У разі повного фактичного виконання боржником рішення протягом 3-х робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження виконавча санкція стягується у розмірі 50%».

Утім, у чинній редакції закону розділ «Кошти виконавчого провадження» викладений значно ефективніше. Тож чи варто змінювати те, що і без того вдало викладено?

Істотні новели

Ще однією новелою є введення такого поняття, як «автоматизований арешт та стягнення коштів боржника, розміщених на банківських рахунках», а також «автоматизований розподіл стягнутих коштів». Виконуватися такі дії повинні за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. Однак у проекті не передбачена ні процедура такої автоматизації, ні посилання на порядок таких дій. Тобто у такій редакції та без прийняття спеціального нормативно-правового акта щодо порядку використання такої системи ця норма просто не працюватиме.

Також пропонується посилити відповідальність за порушення умов виконання рішень немайнового характеру. Якщо боржником є державний орган або інша юрособа, штраф накладається на керівника державного органу (юрособи) (ст.100 проекту). До речі, в чинній редакції закону згадка про притягнення до відповідальності державного органу взагалі відсутня.

Проектом також визначені особливості виконання окремих категорій виконавчих документів. Наприклад, виконання ухвал суду про забезпечення позову та про витребування доказів. Ці норми дуже позитивно вплинуть на строки примусового виконання. Адже сьогодні такі ухвали суду практично не виконуються.

Також пропонується дозволити стягувачу ініціювати передання виконавчого провадження від державного до приватного виконавця і навпаки без закриття провадження(ст.113 проекту).

***

Загалом проект №3726 — це симбіоз із норм діючих нормативно-правових актів у сфері виконавчого провадження, об’єднаних в один документ із незначними нововведеннями. Деякі з них можуть позитивно вплинути на систему виконавчого провадження (розширення повноважень приватного виконавця та його помічників, встановлення процедури виконання окремих виконавчих документів). Але є і дуже негативні положення, які можуть сприяти порушенню прав громадян (витрати виконавчого провадження) та призвести до катастрофічного зниження ефективності самого інституту приватних виконавців (органи самоврядування приватних виконавців).