Михайло Савчин

Композиція Конституційного Суду і місія конституційного судді

Нещодавно відбулося обрання суддів до Конституційного Суду України З’їздом суддів України. Як безпосередній учасник, і як професор права-конституціоналіст, хочу поділитися враженнями про цей добір конституційних суддів.

Формування КС за принципом квотування

Творці української Конституції вважали, що Конституційний Суд краще формувати за участі трьох інститутів влади – Верховної Ради, Президента і З’їзду суддів, які би фактично уособлювали репрезентацію трьох гілок влади у цьому інституті.

Насправді все було перевернуто з ніг на голову. Справа полягає в тому, що тут слід вирішувати гостре питання – демократичну легітимізацію органу конституційної юстиції. Чому так?

Тому що континентальна, кельзенівська модель спеціалізованого конституційного суду запроваджена задля захисту конституції як інструменту обмеження владної сваволі. Тобто у будь-якого конституційного суду є двоєдина функція – забезпечення поділу влади та гарантування прав людини.

Такий механізм добору конституційних суддів перевертає все з ніг на голову. Конституційний Суд розглядають як приз, своєрідну синекуру для представників трьох гілок влади або їх симпазантів.

Тому на З’їзді суддів часто у виступах кандидатів звучали сентенції на кшталт того, що у разі обрання суддею КС ця особа буде захищати незалежність суду. Однак кандидати мають знати ази конституціоналізму, що в основі поділу влади, який має власне боронити КС, лежить саме незалежність судової влади. Тобто це імпліцитна місія будь-якого конституційного судді, в якому би він порядку не обирався.

Насправді квотний принцип формування КС не відповідає сучасним засадам конституціоналізму. Це пов’язано насамперед із тим, що орган конституційної юстиції є органом захисту верховенства конституції на засадах верховенства права та належної правової процедури. По суті, конституційний суд забезпечує збалансоване функціонування законодавчої, виконавчої і судової влади шляхом вирішення конституційних спорів. Тобто КС є виведений із цієї тріади влади.

Отже, полягає питання у призначенні та місії самого Конституційного Суду.

Стандарти належної правової процедури та формування КС

Концепт належної правової процедури передбачає право кожної заінтересованої особи бути заслуханим компетентним органом влади. Це право включає також можливість репрезентувати свої позиції кандидатам на посаду конституційного судді щодо бачення його місії та призначення. Оскільки Конституція встановлює критерії щодо високих моральних якостей та визнаного рівня компетентності до суддів КС, тут слід мати на увазі декілька нюансів.

Критерій високих моральних якостей стосується можливості особи ухвалювати справедливі у правомірні рішення в умовах сильного тиску та збігу складних суспільно-політичних обставин, що супроводжує повсякчас діяльність конституційного судді.

Доволі поширеним підходом є розуміння критерія визнаного рівня компетентності, що кандидат серед парламентаріїв, офісі президента чи уряду або серед суддівського співтовариства повинен репрезентувати чесноти своєї спільноти. Насправді це є чисто кастовий підхід, який не має нічого спільного із природою діяльності конституційного судді.

За родом своєї діяльності конституційний суддя повинен піклуватися про поділ влади, тобто він має ставитися відсторонено і безвідносно щодо тих чи інших інститутів влади. Конституційний суд стоїть на перепоні зловживання повноваженнями і має рішуче припиняти факти узурпації влади шляхом перегляду юридичних актів конституційних органів влади.

Отже, корпоративний підхід у діяльності конституційних суддів є неприпустимим і він входить у суперечність із вимогою політичної нейтральності та несумісності із іншими видами діяльності.

Вимога до конституційного судді щодо визнаного рівня компетентності насправді доволі банальна. Суддя просто має добре знатися на конституційному права та поділяти і втілювати у життя цінності конституціоналізму – верховенство права, свободу, рівність, людську гідність та основоположні права.

Тобто це мають бути переважно конституціоналісти, професори з публічного права. Непогано мати у складі КС декількох вихідців із загальних судів, які добре розумілися на процесуальному праві. Оскільки в Україні почав діяти інститут конституційної скарги у складі КС потрібні судді, які спеціалізуються на цивільному праві, зокрема зобов’язальному праві.

Тобто обрання конституційного судді це не є банальне делегування власного представника для лобіювання певних інтересів.

Органи, що беруть участь у формуванні КС, мають розуміти стратегічні наслідки при обранні конституційних суддів. Тут йде мова про належне функціонування публічної влади та забезпечення захисту прав людини.

А існуюча процедура породжує низку проблем. Яких?

Усунення конфліктності моделі обрання суддів КС

Добір конституційних суддів засвідчує існування низки пострадянських стереотипів і штампів, які викривлюють суть і призначення конституційної юстиції.

Іншим стандартом належної правової процедури є ухвалення рішення компетентним органом влади. Лише при відборі суддів КС Комісією при Президентові були додержані ці стандартам.

Натомість, ні Верховна Рада, ні З’їзд суддів не додержуються цих стандартів. Чому?

Через горнило Верховної Ради не може пройти кандидат, який подав всі необхідні документи, які вимагає закон, не одержавши рекомендації фракції. А фракція згідно з Конституцією не є ні органом парламенту і не є суб’єктом надання рекомендації кандидатові на посаду судді КС. Адже кожен кандидат має бути заслуханий на засіданні профільного комітету, щоб фракції розпочали консультації щодо можливої підтримки конкретних кандидатів, а потім на пленарному засіданні Верховної Ради після їхнього виступу, обговорення кандидатур, ухвалити рішення про призначення суддів КС.

Така сама ситуація зі З’їздом суддів. Рада суддів як орган суддівського самоврядування покликана лише забезпечити організацію прийому документів кандидатів, перевірку на їх відповідність формальних вимогах, надавши можливість кандидатам усунути незначні недоліки. Так само, як і в Верховній Раді, кандидатам на посади суддів КС має бути гарантоване право виступу на З’їзді суддів і після обговорення їх кандидатур суддями, З’їзд має ухвалювати рішення.

При цьому і Верховна Рада, і З’їзд суддів мають керуватися насамперед критеріями компетентності кандидата у сфері конституційного права, публічного права загалом, а також знанням процесуального права.

Водночас ця модель призначення є доволі конфліктною, оскільки існували ситуації, коли Конституційний Суд функціонував у складі 12-14 суддів. Доволі часто це має наслідком істотні складнощі в ухваленні рішення, для чого потрібно принаймні 10 голосів суддів КС. А протягом періоду 2005 – початку 2007 р. КС зазнав обструкції, коли Верховна Рада не призначала суддів КС, а також не приводила до присяги призначених суддів КС Президентом і З’їздом суддів.

Тому кращим варіантом було, щоб при Президентові існувала конкурсна комісія із числа суддів КС у відставці, авторитетних вчених у сфері публічного права, яка би пропонувала на затвердження Верховної Ради двох або трьох кандидатів на вакантні посади.

І тут слід керуватися насамперед моральною цілісністю кандидатів, наявністю знаних і вагомих наукових здобутків кандидата у сфері публічного права.

Зарубіжний досвід знає випадки, коли суддями конституційних судів стають депутати парламенту. Це пов’язано із тим, що вимога політичної нейтральності ставиться до діючого судді, а не до кандидата, який має відповідати віковим цензам, цензам осілості та освіти, моральної цілісності та компетентності.

Якщо ці недоліки не будуть подолані, ми і надалі матимемо слабкий Конституційний Суд.

Для того, щоб функціонували належним чином парламентські чи напівпрезидентські системи, необхідний сильний конституційний суд.

Це особливо актуально у сучасній ситуації, коли поділ влади перемістився у площину парламентська більшість – опозиція, уряд та публічна адміністрація, суверенітет парламенту та юристократія. Такий поділ також існує у площині визначення повноважень Президента, Прем’єр-міністра, Міністра закордонних справ у сфері зовнішніх зносин у взаємозв’язку із судовим конституційним переглядом міжнародних договорів за зверненням принаймні 45 народних депутатів.

Часи складні. І юридичне співтовариство має давати гідні відповіді викликам, які стоять перед ним, а не мислити лише корпоративними інтересами і категоріями.

Основними цінностями тут слугують індивідуальна цілісність і компетентність суддів.

Закон і Бізнес