Чи є право на компенсацію моральної шкоди за застосування неконституційної норми — ВС

Особа, за скаргою якої КСУ визнав неконституційним повністю чи в окремій частині закон таким, що не відповідає Конституції має право на грошову компенсацію моральної шкоди державою Україною на підставі ст.23 ЦК.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасувавши попередні судові рішення у справі №757/25182/23-ц та ухваливши нове — про часткове задоволення позову, інформує «Закон і Бізнес».

У червні 2023 року особа звернувся з позовом до Держави України в особі Міністерства юстиції про компенсацію моральної шкоди. Позов мотивований тим, що у липні 2019 року особа звернувся до НБУ із запитом на отримання деякої інформації, яку вважав публічною у розумінні закону «Про доступ до публічної інформації». Разом з тим, у наданні запитуваної інформації НБУ йому відмовив, зазначивши, що запитувана інформація не є публічною.

Він оскаржив це в судовому порядку. В подальшому він подав конституційну скаргу, в якій оскаржив положення КАС щодо неможливості апеляційного оскарження ухвал про відмову в задоволенні заяв у порядку ст.383 КАС. Рішенням КСУ від 1.03.2023 №2-р(II)/2023 визнано неконституційними положення ст.383 КАС щодо неможливості апеляційного оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 КАС.

КСУ зробив висновок, що наділення позивача в адміністративній справі і суб’єкта владних повноважень (як відповідача) неоднаковим правом на оскарження ухвали суду за наслідками розгляду заяви в порядку ст.383 КАС свідчить про процесуальну нерівність людини і держави в адміністративному процесі.

На цій підставі особа просив стягнути з держави в особі Мін’юсту 1 млн  грн. компенсації моральної шкоди.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, на час розгляду цієї справи не прийнятий, а положення ст.1175 ЦК не поширюється на спірні правовідносини.

Натомість КЦС зауважив, що положення ч.3 ст.152 Конституції містять посилання на те, що саме законом має визначатися порядок та умови грошової компенсації моральної шкоди. Втім, з 1996 року до 2025 року (тобто протягом 29 років) такий закон парламентом не прийнято, незважаючи на те, що КСУ періодично нагадував про наявність такого позитивного обов’язку в держави (див.: абз.3 п.3.3 мотивувальної частини рішення КСУ від 7.10.2009 №25-рп/2009, абз.4 і 5 п.7 мотивувальної частини рішення другого сенату КСУ від 21.07.2021 №4-р(II)/2021). У цьому випадку заперечення права на компенсацію моральної шкоди такій особі суперечить здоровому глузду та справедливості.

КЦС зауважив, що законом не передбачений розмір компенсації моральної шкоди або порядок її обчислення у спірних правовідносинах, які мають бути максимально визначеними. Тому з урахуванням принципів розумності та справедливості касаційний суд вважає, що мінімальний розмір грошової компенсації моральної шкоди, яка завдана фізичній особі застосуванням до неї положення закону, визнаного неконституційним рішенням КСУ, ухваленого за конституційною скаргою цієї особи та у зв’язку з встановленням порушенням її прав, має визначатися в розмірі одного мінімального розміру заробітної плати, який діє на час ухвалення судового рішення.

Тому КЦС визначив такий розмір грошової компенсації моральної шкоди виходячи з розміру одного мінімального розміру заробітної плати — 8000 грн. В іншій частині позову — відмовив.

Закон і Бізнес