Про межі необхідної оборони

У разі коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання розправитися з людиною, такі дії не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру й мають розцінюватися на загальних підставах.

Місцевий суд, з яким погодилася апеляційна інстанція, врахував, що обвинувачений під час сварки зі своєю співмешканкою завдав їй два удари господарським ножем у ділянку грудної клітки та умисно вдарив по голові останньої 6 разів тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею. Від отриманих тілесних ушкоджень особа померла.

Колегія суддів погодилася з висновками першої та апеляційної інстанцій, що немає підстав уважати, що обвинувачений, завдаючи потерпілій таку кількість ударів зі значною силою, перебував у стані необхідної оборони, але перевищив її межі. Ураховано обстановку й умови, за яких було вчинено вбивство, а також пасивну поведінку після скоєння злочину.

Тож у постанові від 17.09.2019 (справа №161/7321/17) Касаційний кримінальний суд зазначив, що такі дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст.115 Кримінального кодексу, а не за ст.118 КК, як наполягав захист.