Юрисконсульти готові змінювати свій статус, аби потрапити до суду
В інхаусів багато проблем. Цьому сприяють нові умови ведення бізнесу й вимоги. Проте навіть адвокати визнають їхній рідкісний професіоналізм і вчаться в них тонкощам корпоративного права. Головні теми для дискусій в правничому колі — оподаткування та банкрутство.
Відкриті таємниці й закриті офшори
Чомусь саме в корпоративній сфері все перевертається з ніг на голову. І керівники юридичних департаментів мають змінювати свою політику зі швидкістю підписання чергового акта. Причому закони обстрілюють товариства з усіх фронтів. І часто на допомогу правовому ешелону приходить міжнародна практика.
Гулівери господарської системи — акціонерні товариства — зіткнулися з необхідністю розширити свою базу звітів. А в подальшому їм потрібно буде організовувати проведення електронних і дистанційних загальних зборів і розробляти нові принципи корпоративного управління.
А от до врегулювання процедури squeeze-out у законодавця руки не дійшли. Зате в Європейському суді з прав людини це питання порушили ще в 1982 р. у справі «Bramelid and Malmström v. Sweden» і закрили у 2001 р. прецедентом «Offerhaus and Offerhaus v. Netherlands». Процедуру повністю узаконили й запевнили світову спільноту, що вона не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дещо пізніше таку позицію закріпили органи конституційної юрисдикції Німеччини, Польщі, Литви та Чехії. Рішення базувалися на відповідності squeeze-out основному закону, який гарантує право власності за умови виплати компенсації.
Страшне слово «оподаткування» для компаній стане ще більш моторошним після «страти» далеких і прекрасних офшорних рахунків. Термін «банківська таємниця» в принципі можна буде виключати з актів, і це ще не всі несподівані рішення, які пропонує план BEPS. Мабуть, унесе в цей процес свій гучний акорд і долучення України до глобального реєстру бенефіціарів.
Кажуть, що для втілення нового закону необхідно від 2 до 5 років. Тільки після цього можна буде сказати, поганий він чи жахливий. Мабуть, новий акт для товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю чекає таке ж випробування часом, хоча можна відразу сказати, що деякі норми ведуть у нікуди. Поки наосліп інхауси намацують корпоративний договір, співвідносять його з тим, що суди визнавали такі правочини нікчемними, та оцінюють ризики безвідкличної довіреності.
Тим часом система правосуддя, з якої остаточно хочуть випхати юрисконсультів, також недалеко втекла від трансформацій.
Хороший захист і погана відповідальність
У Верховному Суді звертають увагу на новелу в господарській юрисдикції — похідні позови. Водночас юристи впевнені, що вона не запрацює, і намагаються розібратися чому. Для цього потрібно віднайти ту особу, яку можна безапеляційно назвати керівником, і зрозуміти, як його можна звинуватити в тому, що він діяв недобросовісно, нерозумно й аж ніяк не в інтересах підприємства.
З першим питанням допоможуть розібратися постанова Пленуму ВСУ від 26.04.2002 №5, роз’яснення Державної інспекції з питань праці від 24.07.2014 і лист Мін’юсту №1332-0-26-13/11, а от з відповідальністю все не так просто.
Якщо за проступок керівника можна звільнити або усунути (кому як більше подобається), то за кримінальний «відтінок» очолювання треба ще поборотися. Адже за доведення банку до неплатоспроможності та до банкрутства за останні 4 роки жоден топ-менеджер не відповів.
Сама процедура підтвердження фінансового краху на підприємстві входить у нову еру, яку радник Ader Haber Олександр Удовиченко назвав прокредиторською.
Новоспечений Кодекс з процедур банкрутства пропагує швидкість і прозорість. Процес позбавили зайвих обтяжень і наддовгих строків. Натомість розширили «асортимент» арбітражних керуючих. Архіважливу в процедурі постать тепер можна обрати з трьох кандидатів. Якщо погодиться один, автоматично призначать його, якщо всі, то першого. На думку О.Удовиченка, із цим нововведенням зникає можливість боржника отримати лояльного керуючого.
Хоча тінь на все чудове в новому кидає той факт, що вартість заставного майна все ж будуть оспорювати.
Зі стягненнями з боржників згодні не всі інхауси. Хоча кодекс і запровадив солідарну відповідальність за неповідомлення про банкрутство, усім до вподоби американський приклад — кримінальне покарання за несплату боргів.
Переваги й недоліки інхаусів
2019 рік для осіб без адвокатських свідоцтв, але аж ніяк не позбавлених знань у галузі права ознаменується завершенням судового періоду в діяльності. Їх уже не будуть чекати в перших інстанціях, і все через те що... Ніхто не може точно сказати, що саме. Проте деякі кмітливі вважають, що впровадили таку дискримінацію виключно з корисливої мети. Адже юрисконсульти не сплачують внесків, а могли б мати такий привілей, якби мали статус адвоката.
Але правники на те й правники, щоб шукати в законах лазівки. Це роблять ті, хто не боїться ризикувати. Деякі «схеми» досі чекають сміливців. Оскільки самопредставництва юридичної особи ніхто не відміняв, інхаусу можна відвести роль керівника на час його відсутності. А от неапробований спосіб — перетворити правника на члена виконавчого органу — тягне за собою перекроювання статуту, що вже складніше.
Щоправда, ніхто не зможе завадити інхаусам проводити досудове врегулювання спорів. До того ж у цій сфері вони можуть проявити себе сповна й вивести якість процесу на європейський рівень.
Адже зазвичай юристи строчать претензії, а могли б зайнятися медіацією, щоб і сторони дійшли до спільного знаменника, і компанії не залучали адвокатську силу для судової тяганини. До того ж те, що юрист — єдина людина, яка читає договір із першої букви до останньої літери імені підписанта, надає йому значну перевагу.
Такі теми порушувалися під час чергового форуму корпоративних юристів у широкому правничому колі. Та, вочевидь, дилема, що вигідніше — мати знайомого адвоката на кшталт героя серіалу «Форс-мажори» Гарві Спектра чи власну потужну юридичну службу — для українських компаній поки що залишається на стадії розв’язання.
КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗБ»
Олександр УДОВИЧЕНКО,
адвокат, радник юридичної компанії Ader Haber, суддя Вищого господарського суду у відставці:
— Моя проблема участі в судових засіданнях як колишнього представника правосуддя вже повністю вирішена. Хоча я все одно намагаюся рідше з’являтись у процесах.
У постанові Верховного Суду моєму випадку дана оцінка. Там прямо зазначено, що я не маю ні перешкод, ні обмежень для представництва інтересів клієнтів у вищій інстанції. Тому в додержанні антикорупційного законодавства та закону про судоустрій до мене претензій немає.
Не скажу, що безпосередньо був розробником Кодексу з процедур банкрутства. Але я постійно спілкувався з народними депутатами, обговорював питання закону з американськими експертами та фахівцями з Нідерландів.
Сергій БЕНЕДИСЮК,
партнер, керівник практики корпоративного права та М&A ЮФ Evris:
— Я не погоджуся з думкою деяких моїх колег, що нововведена безвідклична довіреність зіграє на руку рейдерам.
По-перше, сама за себе говорить її нотаріальна форма. По-друге, її видає сам учасник.
Звичайно, можуть бути певні моменти, пов’язані з уведенням в оману, перевищенням обсягу повноважень, наданих представнику. Проте шахрайство й без відкличної довіреності мало місце.
У системі права іноземних держав цей інститут діє лише у виняткових випадках, але не думаю, що в нас він буде критично ризиковим. Наприклад, норма, яка передбачає нікчемність правочинів, укладених на порушення корпоративного договору, та норма з приводу значних правочинів несуть більші ризики для правозастосовної практики.
Тому, хоч безвідклична довіреність і є неоднозначною, нової хвилі рейдерства вона не викличе.
Суддя КГС Ганна Вронська розповіла юрисконсультам про нову форму постанови ВС.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!