Покарання поза законом

Діалог з правоохоронцями для затриманого може виявитися страшнішим за санкцію КК

У 1971 році світову спільноту шокував Стенфордський тюремний експеримент. У 2004-му правозахисні організації здійняли галас із приводу порушень у в᾽язниці Абу-Грейб. Через кілька років стало відомо про знущання над затриманими у тюрмі Гуантанамо. Здавалося б, до чого тут Україна?

Тюремний експеримент

У 1971 році американський психолог Філіп Зімбардо вирішив перевірити, як впливає тюремне оточення на осіб, які опинилися за ґратами. Для цього було вирішено створити імпровізовану буцегарню у підвалі Стенфордського університету.

Плануючи життя майбутніх «в’язнів», команда дослідника стикнулась із необхідністю набрати «персонал», який стежив би за порядком в установі. Отже, крім охочих приміряти тюремні роби, були відібрані охочі отримати кийок наглядача. І ті, й інші були студентами із середньою успішністю з пристойних сімей.

Учасники експерименту, яким дісталася роль в’язнів, не покидали «камер», у той час як «наглядачі» «працювали» позмінно. Дослідницька команда намагалася детально відтворити умови буцегарні, включаючи спецодяг для «працівників» та «в’язнів». Під час експерименту Ф.Зімбардо майже не керував «наглядачами», дозволивши їм самостійно впорядковувати життя «арештантів».

Результати дослідження, припиненого його ініціатором, обурили світову спільноту. Отримавши необмежені повноваження, «наглядачі» почали знущатися з тих, з ким нещодавно сиділи за однією партою. Причому жорстокість і ницість вражали. «В’язні» ж ставали все більш пригніченими, покірно сприймали катування, втрачали інтерес до життя, а деякі навіть були переконані, що їм потрібен адвокат. Згодом «арештанти», як показали опитування, перестали сприймати «тюрму» як експеримент, з якого можна вийти на будь-якому етапі.

Випробування реальністю

Після завершення дослідження багато фахівців висловилися щодо його жорстокості та некомпетентності ініціатора. Тоді ніхто не міг повірити, що «гарні хлопці» можуть перетворитися на безжальних чудовиськ.

Однак через кілька десятків років ситуація повторилась. У 2004-му американський канал «CBS» показав сюжет про катування в’язнів у іракській тюрмі Абу-Грейб. Американські солдати, які мали численні відзнаки та нагороди, не лише знущалися над арештантами, піддаючи їх фізичному та моральному насильству, а й знімали свої «подвиги» на фото- та відеокамери, позуючи на тлі своїх жертв. Однак найбільше світову спільноту обурило те, що разом із чоловіками це робили й наглядачі-жінки.

З 2004 до 2007 року військовий трибунал розглянув 11 справ американських охоронців, 8 з яких були засуджені до відбування покарання у місцях позбавлення волі. Як експерт у судових розглядах брав участь Ф.Зімбардо.

Іще через кілька років увагу міжнародних правозахисних організацій привернула інша тюрма, підзвітна США, — в Гуантанамо. За даними британської неурядової організації Amnesty International, в’язнів установи піддавали катуванням у вигляді імітації утоплення, позбавлення сну, дії гучної музики, регулярного побиття, сексуальних домагань, принижень тощо. У відповідь на звинувачення у 2009 році тодішній президент США підписав наказ про розформування буцегарні.

Здавалося б, ці історії не мають стосунку до України. Однак на засіданні комітету з кримінально-процесуального права Асоціації правників України адвокати поділилися досвідом ведення справ, який показує, що подекуди взаємодія з правоохоронцями може обійтися порушникові набагато дорожче, ніж передбачене в законі покарання.

Атака на всіх флангах

Адвокати поділилися історіями про те, із чим довелося стикнутися їхнім клієнтам, які були втягнуті в орбіту кримінального судочинства. За словами юристів, осіб, які зацікавили правоохоронців, викрадали серед білого дня, кілька діб тримали у підвалах, били, знущалися та змушували підписувати зізнання в інкримінованих злочинах.

Часто адвокат бачив перед собою побиту й зламану особу, яка не бажає захищати себе та протидіяти кривдникам. Виявивши, що підзахисному завдано тілесних ушкоджень, зазначив адвокат Михайло Рейзин, потрібно докласти всіх зусиль, аби оформити це належним чином. Однак, якщо клієнт відмовляється розповідати про те, що сталось, усі намагання правника будуть марними.

Якщо ж людина налаштована рішуче, в юриста є шанси домогтися покарання винуватих. Так, після фіксації тілесних ушкоджень він має повідомити про факт побиття керівництво правоохоронних органів, а також прокуратуру та суд. Також правникові необхідно наполягти на внесенні відповідної заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань та ініціювати кримінальне провадження проти порушників у погонах. Якщо ці дії не принесуть бажаного результату і здоров’ю клієнта й надалі загрожуватиме небезпека, адвокатові потрібно добитися посилення контролю за ситуацією з боку компетентних осіб. Наприклад, він може поскаржитися прокурору на бездіяльність слідчого. При цьому скаргу ліпше направляти на ім’я Генерального прокурора.

Далі, аби поцікавитися перебігом справи, адвокат може звернутися до народних депутатів з проханням направити до прокуратури відповідний запит. На переконання М.Рейзина, цей механізм є доволі дієвим. Однак його недолік полягає в тому, що не всі нардепи готові перейматися проблемами електорату. Правник порадив колегам направляти листи відразу кільком депутатам із профільних комітетів Верховної Ради.

Також він порекомендував не гребувати зверненнями до різноманітних асоціацій, які функціонують на території України. У крайньому випадку адвокат може спробувати захистити клієнта, звернувшись до Європейського суду з прав людини. Однак, якщо справа не підпадає під правило №39 регламенту ЄСПЛ, яке передбачає негайний розгляд окремих категорій справ, звернення до ЄСПЛ може не принести результату.

Також правник може звернутися до міжнародних місій, які діють у нашій країні. Щоправда, користі від такого звернення може бути небагато, та ігнорувати його не варто. Крім того, можна попросити про допомогу національний офіс омбудсмена або ж комісара Ради Європи з прав людини.

У підсумку фахівці зазначили, що адвокат має використовувати будь-які механізми, аби захистити клієнта та притягнути його кривдників до відповідальності.

Закон і Бізнес