Гроші в обмін на статтю

Якщо хабародавець, зацікавлений у неправомірному поведінці службової особи, прагне обійти закон, то вимагання мзди виключається

Іменем України

Постанова

^{4 жовтня 2012 року       м.Київ       №5-14кс12}

Судова палата в кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — заступника Голови Верховного Суду — секретаря Судової палати в кримінальних справах ВС Редьки А.І.,

cуддів: Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.Т., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М., Скотаря А.М., Таран Т.С., Школярова В.Ф.,

за участю начальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури в перегляді судових рішень у кримінальних справах Курапова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за заявою засудженого Особи 18 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.03.2012,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9.09.2011 Особу 18, Інформація 1, такого, що не має судимості, засуджено за ч.3 ст.364 КК до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі службою в правоохоронних органах, строком на 3 роки, а на підставі ст.75 КК звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

За ч.2 ст.368 КК Особу 18 виправдано.

Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 5.12.2011 вирок місцевого суду скасовано й постановлено новий, яким Особу 18 засуджено:

за ч.2 ст.368 КК — до позбавлення волі на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі службою в правоохоронних органах, строком на 2 роки, з конфіскацією майна, яке є його власністю;

за ч.3 ст.364 КК — до позбавлення волі на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі службою в правоохоронних органах строком на 2 роки, з конфіскацією майна, яке є його власністю, застосовано ст.54 КК, позбавлено спеціального звання «капітан міліції».

На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів Особі 18 визначено остаточне покарання — позбавлення волі на 5 років 1 місяць з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі службою в правоохоронних органах, строком на 2 роки, з конфіскацією майна, яке є його власністю, з позбавленням спеціального звання «капітан міліції».

Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах ВСС від 20.03.2012 вирок Апеляційного суду Хмельницької області змінено:

із застосуванням ст.69 КК Особі 18 пом’якшено покарання за ч.3 ст.364 КК до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі службою в правоохоронних органах, строком на 2 роки, з конфіскацією майна, яке є його власністю, із застосуванням ст.54 КК та позбавленням спеціального звання «капітан міліції»;

за ч.2 ст.368 КК — до 2 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі службою в правоохоронних органах, строком на 1 рік 6 мі­-сяців, з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання — позбавлення волі на 3 ро-ки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі службою в правоохоронних органах, строком на 2 ро-ки, з конфіскацією майна, яке є його власністю, позбавленням спеціального звання «капітан міліції».

Особу 18 визнано винним у зловживанні владою та службовим становищем, вчиненому ним як працівником правоохоронного органу, та у вимаган­ні хабара.

У лютому 2011 року Особа 18, як старший оперуповноважений сектору карного розшуку Зарічанського відділу міліції, під час виконання обов’язків заступника начальника зазначеного сектору отримав заяву про злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК, скоєний Осо-бою 19 щодо Особи 20, і за можливість уникнення кримінального переслідування за злочин вимагав від Особи 19 хабар, який отримав 3.02.2011 в розмірі $1250.

Дії Особи 18 у спонуканні Особи 20 до написання заяви в інтересах Особи 19 про отримання ним тілесних ушкоджень, вчинені напередодні одержання хабара через власну необережність, розцінені як зловживання службовим становищем за ознакою заподіяння істотної шкоди державним та громадським інтересам у вигляді підриву престижу й авторитету органів внутрішніх справ.

У заяві засуджений Особа 18 стверджує, що мало місце неоднакове застосування одних і тих самих норм про кримінальну відповідальність щодо розуміння вимагання хабара. На думку автора заяви, в його діях відсутня ця ознака злочину, у зв’язку із цим він просить виключити її з рішення касаційного суду та на підставі ст.75 КК звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

На обгрунтування неоднаковості в правозастосуванні касаційного суду заявник посилається на правову позицію, зазначену в ухвалах колегії суддів Судової палати в кримінальних справа ВС від 6.11.2007, 28.09.2010 і 25.11.2010 та ухвалах колегії суддів судової палати в кримінальних справах ВСС від 21.04.2011 та 17.05.2011, в яких за обставин, подібних до ін­кримінованого йому суспільно небез­печного діяння, кваліфікуюча ознака — вимагання хабара — не застосовувалася.

Заслухавши суддю-доповідача, по­-яснення прокурора про необхідність задоволення заяви в частині виключення кваліфікуючої ознаки, перевіривши матеріали кримінальної справи та матеріали, додані до заяви, обговоривши доводи заяви, Судова палата в кримінальних справах ВС встановила таке.

Заява Особи 18 подана на підставах, передбачених п.1 ч.1 ст.400¹² КПК, вирок підлягає перегляду ВС.

Відповідно до п.4 примітки до ст.368 КК вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Із законодавчого визначення розуміння вимагання хабара ця ознака може бути поставлена у вину лише в тому випадку, якщо винна особа з метою одержання хабара, погрожуючи вчиненням або невчиненням таких дій, які можуть завдати шкоди (що є визначальним) правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. Тобто законність прав та інтересів, які хабародавець захищає шляхом давання хабара, має бути однією з основних і обов’язкових ознак вимагання. На відміну від цього, у разі, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів тощо, то вимагання хабара виключається.

У кримінальній справі, в якій заперечується рішення касаційного суду, встановлено, що, хоча Особа 18 із використанням своїх службових повноважень домагався хабара від Особи 19, останній, даючи хабар, усвідомлював, що в такий спосіб незаконно уникне кримінального переслідування за злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК.

У рішеннях, які надані для порівняння, фактичні обставини суспільно небезпечних діянь подібні до діяння, інкримінованого Особі 18, й отримали кримінально-правову оцінку, яка збігається із законодавчим визначенням розуміння хабара.

Правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діянь, які інкриміновані Особі 18, у зіставленні з правовою оцінкою суспільно небезпечних діянь, які надані для порівняння, дають підстави для висновку, що застосування судом касаційної інстанції норми закону про кримінальну відповідальність зроблено неправильно.

За фактичних обставин справи, коли службова особа вимагає дати їй хабар, а особа, яка його дає і при цьому усвідомлює, що тим самим незаконно уникає настання для себе негативних наслідків, які б настали за відмови дати його, такі дії, за своїми ознаками, не утворюють вимагання хабара.

Відповідно до ч.2 ст.400²² Кримінально-процесуального кодексу, якщо Верховний Суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.400¹² цього кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про неправильне застосування норми кримінального закону щодо суспільно небезпечного діяння та обгрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання.

У даній кримінальній справі ВС установив помилковість висновків суду касаційної інстанції, однак процесуально позбавлений можливості постановити нове судове рішення, тому, за відсутності іншого законодавчо визначеного способу забезпечення виконання завдань кримінального судочинства (ст.2 КПК), змушений застосувати найбільш прийнятний спосіб захисту порушеного права через відновлення касаційного перегляду, під час якого має бути усунуто зазначене неправильне застосування норми закону про кримінальну відповідальність.

Доводи заявника про пом’якшення покарання можуть бути розглянуті під час нового касаційного розгляду справи.

Керуючись стст.400²⁰, 400²¹, 400²³ КПК, Судова палата в кримінальних справах ВС,

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву засудженого Особи 18 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах ВСС від 20.03.2012 щодо Особи 18 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною й не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій п.2 ч.1 ст.400¹² КПК.