Службові вигоди

Верховний Суд взявся за покарання хабарників

Для з’ясування природи помилок, які допускають суди при обранні покарання за одержання хабара, дослідження умов та причин їх виникнення, з метою запобігання таким помилкам у подальшому та забезпечення реалізації принципів законності, обгрунтованості та справедливості при визначенні міри покарання за такий вид злочину Верховним Судом спільно з апеляційними судами проведено аналіз практики призначення покарань за хабарництво. Актуальність цього документа зумовлена необхідністю забезпечення єдиної практики застосування судами законодавства при призначенні покарань за цей вид злочину. Аналіз підготували суддя ВС Володимир ПИВОВАР та головний консультант управління вивчення та аналізу судової практики ВС Ольга ІЩЕНКО.

Порівняльна статистика

Згідно з даними Державної судової адміністрації, у 2011 р. за вироками, що набрали законної сили, за одержання хабара (ст.368 КК) засуджено 767 осіб [774, тут і далі у квадратних дужках наведено відповідні показники за 2010 р.], що на 0,9% менше порівняно з 2010 р., із них за ч.1 ст.368 засуджено 281 особу [347], за ч.2 ст.368 — 451 [414]; за ч.3 ст.368 КК — 35 [13].

Кількість засуджених за одержання хабара у 2011 р. збільшилась у 2 рази (порівняно з 2001-м , коли за ст.368 КК було засуджено 376 осіб).

До позбавлення волі у 2011 р. було засуджено 131 особу [99], що становить 17,1% [12,8%] від кількості засуджених за цей вид злочинів, із них за ч.1 ст.368 — 17 осіб [9], за ч.2 ст.368 — 100 [79], за ч.3 ст.368 КК — 14 [11]. Обмеження волі суди призначили 12 особам [11], виправні роботи — 5 [1]. Покарання у виді штрафу отримали 182 особи [175], або 23,7% [22,6%] від кількості засуджених за цей вид злочинів.

Призначаючи покарання, суди застосовували ст.75 КК («Звільнення від відбування покарання з випробуванням») до 417 осіб [479], або 54,4% [61,9%] від кількості засуджених за цей вид злочинів, із них за ч.1 ст.368 — до 87 осіб [170], або 20,9% [35,5%] від кількості всіх звільнених від відбування покарання з випробуванням; за ч.2 ст.368 — до 311 [307], або 74,6% [64,1%]; за ч.3 ст.368 КК — до 19 осіб [2], або 4,6% [0,4%].

У 2011 р. звільнено від покарання внаслідок акта амністії 8 [5] осіб. Суди призначили більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, 151 особі [163].

До осіб, засуджених за одержання хабара, суди застосували передбачені законом додаткові види покарання. Зокрема, позбавили права обіймати певні посади або займатися певною дія­льністю 559 осіб [464], що становить 72,9% [59,9%] від кількості засуджених за цей вид злочинів, із них за ч.1 ст.368 — 189 осіб [181], за ч.2 ст.368 — 342 [273], за ч.3 ст.368 КК — 28 [10]. Конфіскація майна застосована до 91 засудженого [82]. Позбавлено військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу 66 осіб [36].

У 2011 р. виправдано 9 осіб [10].

За одержання хабара засуджено 168 жі­нок [161], або 21,9% [20,8%] від кількості засуджених за цей вид злочину. 125 осіб [126] вчинили злочини за попередньою змовою з іншими особами.

На час вчинення злочину 296 [315] осіб обіймали посади державних службовців, 362 [385] — були іншими службовцями, 13 [12] — військово­службовцями, 50 [37] — лікарями (фармацевтами), 34 [23] — вчителями, викладачами. 78,1% [74,9%] винних осіб на момент вчинення злочину мали вищу освіту.

У 2011 р. в апеляційному порядку скасовано та змінено вироки щодо 238 осіб [164], засуджених місцевими судами за злочини, передбачені ст.368 КК, із них у 23 [13] справах прийнято рішення про направлення справи на додаткове розслідування, у 89 [65] — про направлення на новий судовий розгляд, 42 [33] змінено у зв’язку з пом’якшенням покарання, 20 [13] — у зв’язку з пере­кваліфікацією злочину.

Комплексне дослідження

Призначення покарання, співмірного зі ступенем тяжкості скоєного злочину, особою винного та іншими важливими обставинами, є завершальним етапом розгляду кримінальної справи.

Призначене покарання має на меті не лише покарати, а й сприяти виправленню засуджених та запобігти вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами. Інакше в разі призначення невідповідних, невиправдано м’яких чи надто суворих покарань, мети покарання буде важко досягти. Водночас судові акти такого змісту не додаватимуть авторитету судовій владі, викликатимуть сумніви в її спроможності ухвалювати законні й справедливі рішення.

Одержання хабара є злочином у сфері службової діяльності, а його суб’єкти — тільки службові особи. Для притягнення особи до кримінальної відповідальності за таке діяння необхідно повно та всебічно дослідити всі обставини справи: з’ясувати службове становище особи, місце її роботи, коло повноважень, поведінку до вчинення злочину, мотиви, мету, характер учинених дій, наявність причинного зв’язку між службовим становищем особи, протиправним використанням службових повноважень та наслідками, що могли настати в результаті використання цих повноважень чи можливостей службового становища. Зібрані докази мають бути ретельно перевірені під час судового розгляду, що є запорукою призначення покарання відповідно до вчиненого.

Відповідальність за одержання хабара настає за умови, якщо службова особа одержала його за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар, чи в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, яку вона може чи повинна вчинити відповідно до своїх службових повноважень.

Розгляд справ зазначеної категорії проводився на підставі положень КК, чинних на час їх застосування та після внесення змін (законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 7.04.2011 №3207-VI), положень закону «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7.04.2011 №3206-VI, відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, з урахуванням роз’яснень (постанова Пленуму ВС «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 №5 та постанова Пленуму ВС «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7).

Санкції пом’якшено

До 1 липня 2011 р. згідно із законом від 5.04.2001 №2341-ІІІ була чинною редакція ст.368 КК («Одержання хабара»), викладена таким чином:

«1. Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища — карається штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара, — карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

3. Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, — карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітка. 1. Хабарем у великому розмірі вважається такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому — такий, що у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п’ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в частині першій статті 9 Закону України «Про державну службу», та особи, посади яких згідно зі статтею 25 цього Закону віднесені до першої та другої категорій.

3. Повторним у статтях 368 і 369 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який зі злочинів, передбачених цими статтями.

4. Вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів».

Законом №3207-VІ, який набрав чинності 1.07.2011, ст.368 КК («Одержання хабара») викладено в такій редакції:

«1. Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища — карається штрафом від п’ятисот до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Одержання хабара у значному розмірі — карається штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі п’яти­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара, — карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною дія­льністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

4. Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, — карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітка. 1. Хабарем у значному розмірі вважається такий, що у п’ять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі — такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому розмірі — такий, що у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у п.1 примітки до статті 364, посади яких згідно зі ст.25 Закону України «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п’ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в частині першій статті 9 Закону України «Про державну службу», та особи, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до першої та другої категорій.

3. Повторним у статті 368 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який зі злочинів, передбачених цією статтею, або злочинів, передбачених статтями 368³, 368⁴, 369 цього Кодексу.

4. Вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інте­ресам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів».

Порівняльний аналіз санкцій ч.1 ст.368 КК у попередній і чинній редакціях цього кодексу свідчить про пом’якшення покарання за новою редакцією вказаної частини статті.

Зворотна дія закону

При кваліфікації одержання хабара за ознаками значного, великого або особливо великого розміру суди керуються приміткою до ст.368 КК, виходячи з НМДГ, що встановлюється на рівні податкової соціальної пільги з урахуванням положень закону для відповідного року.

Відповідно до п.5 підрозділу 1 розд.XX ПК для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розд.IV ПК для відповідного року.

Податкова соціальна пільга, передбачена пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розд.IV ПК, дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється на 1 січня звітного року.

Пунктом 1 розд.XIX ПК встановлено, що податкова соціальна пільга, передбачена пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 ПК, набирає чинності з 1.01.2015. А до 31.12.2014 податкова соціальна пільга надається в розмірі 50% від розміру прожиткового мінімуму для працездатних, який встановлено на 1 січня звітного року.

Законом «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 №2857-VI цей прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2011 становив 941 грн. Податкова соціальна пільга (50%) дорівнювала 470,50 грн.

Таким чином, враховуючи зазначене та положення приміток до ст.368 КК, хабар у великому розмірі вважається таким, що у двісті і більше разів перевищує 470,50 грн.; в особливо великому — такий, що у п’ятсот і більше разів перевищує суму в 470,50 грн., а з 1.07.2011 значний розмір є таким, що у п’ять і більше (до двохсот) разів перевищує 470,50 грн.

Аналіз вироків у кримінальних справах зазначеної категорії свідчить про те, що суди призначали покарання у межах, встановлених санкцєю частин ст.368 КК, що передбачають відповідальність за вчинений злочин, у тому числі за дії, вчинені до набрання чинності 1.07.2011 законом №3207-VI, застосовуючи норми закону, який набрав чинності після цієї дати.

Так, Перевальський районний суд Луганської області вироком від 26.07.2011 директору ТОВ «Квінта» А., який 7 червня 2011 р. отримав від Г. хабар у розмірі 1 тис. грн. за видачу довідки про працевлаштування Д. після його умовно-дострокового звільнення з виправної колонії, призначив за ч.1 ст.368 КК покарання у виді штрафу в розмірі 8 тис. 500 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на два роки.

Іншим прикладом є вирок Шевченківського районного суду м.Чернівців від 6.09.2011, яким призначено Н. покарання за ч.1 ст.368 КК у виді штрафу в розмірі 8 тис. 500 грн. за те, що він, працюючи викладачем Чернівецького транспортного коледжу, у період літньої екзаменаційної сесії 17 червня 2011 р. як екзаменатор отримав хабар у розмірі 1 тис. 680 грн. за виставлення позитивних оцінок студентам.

Покарання в наведених справах були призначені судами в межах санкції ч.1 ст.368 КК (у редакції закону №3207-VI) з урахуванням положень ч.1 ст.5 КК, оскільки під час постановлення вироків новий закон поліпшував становище засуджених.

Необхідно зазначити, що й судова практика застосування попередньої й нової редакцій чч.2, 3 та 4 ст.368 КК не викликає особливих зауважень. У разі вчинення злочину до 1.07.2011, а розгляду справи після цієї дати, суди кваліфікували вчинені дії та призначали покарання за раніше чинним законом, вважаючи, що нова редакція закону посилила відповідальність за хабарництво і згідно з вимогами ч.2 ст.5 КК не має зворотної дії в часі. Якщо ж злочин вчинено після 1.07.2011 і, відповідно, судовий розгляд справи відбувся після цієї дати, то суди правильно застосовують новий закон про відповідальність за хабарництво. Однак у переважній більшості вироків суди не зазначають, у законі якої редакції кваліфікуються дії особи та призначається покарання. Але загалом практика застосування положень про зворотну дію закону в часі істотних зауважень не викликає.

Індивідуалізація покарання

Як установлено під час проведення аналізу, суди, призначаючи покарання, у більшості випадків дотримувалися вимог ст.65 КК та враховували положення постанови Пленуму ВС №7 (зі змінами).

У кожному конкретному випадку суди, визначаючи вид та розмір покарання, беруть до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, розмір одержаного хабара та обставини, якими він зумовлений, мотиви, з яких був одержаний, дані про засуджених, які, як правило, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, мають позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, майже в усіх засуджених на утриманні перебувають неповнолітні діти. Таким чином, суди в основному дотримувалися вимог закону щодо індивідуалізації покарання.

Переважна більшість злочинів, за які особи засуджені у 2011 р., були вчинені до 1 липня 2011 р., тобто у період дії попередньої редакції ст.368 КК, і особи засуджувалися до покарань у виді позбавлення волі чи штрафу, тобто до покарань, які передбачалися санкціями ст.368 КК у чинній на той час редакції.

Серед осіб, засуджених за хабарництво, були працівники правоохоронних та контролюючих органів, сільські голови, інші особи, які обіймали на підприємствах та в установах посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, викладачі, які екзаменували студентів, лікарі, котрі давали медичні висновки та видавали лікарняні листки, керівники підприємств, які сприяли укладенню невигідних контрактів та договорів тощо.

Хабарі були одержані суб’єктами злочинів у вигляді грошей у національній та іноземній валюті в межах від 200 до 800 тис. грн.

Суди, призначаючи покарання, враховували посаду, яку обіймав засуджений на момент вчинення злочину, характер дій, за вчинення яких був одержаний хабар, розмір хабара.

Так, Садгірський районний суд м.Чернівців вироком від 12.12.2011 засудив Х. за ч.1 ст.368 КК за те, що він, працюючи старшим інспектором Садгірського підрозділу кримінально-виконавчої інспекції відділу Державного департаменту з питань виконання покарань Чернівецькій області, отримав хабар у розмірі 1000 грн. за підготовку та направлення до суду подання про звільнення сина хабародавця Д. від кримінальної відповідальності на підставі акта амністії. Вироком суду Х. призначено покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на один рік.

Службових осіб, які займали відповідальне становище або отримували хабар у великому та особливо великому розмірах, у більшості справ засуджували до покарання у виді позбавлення волі.

Хотинський районний суд Чернівецької області вироком від 14.06.2011 засудив сільського голову Ф. за отримання від громадян хабара у розмірі $23 тис. (111607 грн.) за сприяння у незаконному виділенні останнім земельної ділянки площею понад 1 га. Вироком суду Ф. засуджено за ч.2 ст.368 КК до позбавлення волі строком на п’ять років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на три роки з конфіскацією майна.

Водночас убачається, що в деяких випадках призначені судами строки основного й додаткового покарання не відповідали ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним про особу засудженого та не враховували конкретних обставин справи і розміру хабара, одержаного завдяки займаній посаді.

Так, Заводський районний суд м.Дніпропетровська вироком від 26.11.2010 засудив Б. за ч.1 ст.368 КК на один рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати адміністративно-господарські посади в установах, організаціях та підприємствах незалежно від форм власності строком на один рік. На підставі ст.75 КК Б. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і згідно зі ст.76 КК на нього покладені певні обов’язки. Б. засуджено за те, що він, виконуючи обов’язки начальника управління транспорту та зв’язку Дніпродзержинської міської ради, одержав від Л. хабар у розмірі $5 тис. за призначення фірми останнього перевізником пасажирів у місті поза конкурсом.

Апеляційний суд Дніпропетровської області вироком від 25.02.2011 цей вирок скасував та постановив новий, яким призначено Б. покарання за ч.1 ст.368 КК у виді позбавлення волі строком на два роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної виконавчої влади, строком на два роки. Апеляційний суд своє рішення мотивував тим, що суд першої інстанції недостатньо врахував тяжкість вчиненого Б. злочину та дані, що його характеризують, тому постановив занадто м’який вирок.