Витримуємо строки

ВСС відзвітував про стан дотримання строків розгляду кримінальних справ судами

Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ проведено аналіз стану дотримання строків розгляду кримінальних справ судами першої та апеляційної інстанцій у 2011 році. У даній частині аналізу продовжується опис об’єктивних причин тривалого розгляду кримінальних справ та аналізуються суб’єктивні чинники, які перешкоджають вчасному розгляду справ такої категорії в судах. Крім того, ця частина документа містить інформацію щодо вжиття заходів для своєчасного розгляду справ, щодо надання методичної допомоги місцевим судам.

Об’єктивні фактори

Крім причин, зазначених у першій частині документа, об’єктивними чинниками тривалого розгляду кримінальних справ є такі:

1. Недоставлення підсудного в судове засідання. Ця причина найчастіше вказана в переліку тих, через які розгляд кримінальних справ затягується. Часто підсудних доставляють до суду несвоєчасно (із запізненням), що негативно впливає і на розгляд інших кримінальних справ.

Крім того, кількість справ, які судді могли б розглядати щодня, обмежена днями, коли доставлення підсудних не здійснюється, та ще й лімітом на таке доставлення.

Наприклад, кримінальна справа за обвинуваченням Кохана Ю.М., якого тримають під вартою, за ч.2 ст.187 КК надійшла до Ялтинського міського суду АРК 19.05.2011, попередній розгляд було призначено на 6.06.2011 (тобто з порушенням строку, передбаченого ст.241 КПК). Розгляд цієї справи двічі було відкладено через недоставлення конвоєм підсудного до суду.

2. Збільшення навантаження на суддів та суди. Ця причина є одним із чинників зниження оперативності розгляду кримінальних справ, надходження яких до судів постійно збільшується.

3. Неналежна якість досудового слідства у кримінальних справах. Однією з причин невиправданого затягування розгляду кримінальних справ у суді є неповнота або неправильність такого слідства. Це змушує суддів призначати та проводити експертизи в суді, витребовувати нові та додаткові докази, у тому числі викликати для допиту свідків, не зазначених у списку, доданому до обвинувального висновку, у зв’язку з чим доручати органу, який проводив розслідування, виконання певних слідчих дій у порядку ст.315¹ КПК. Фактично суд змушений брати на себе функцію органу досудового слідства, а через те, що такі постанови виконуються несвоєчасно або не виконуються взагалі, повертати справи на додаткове розслідування або виносити повторні постанови із судовими дорученнями, що призводить до тривалих перерв у розгляді справи.

Натомість судді майже не використовують можливостей, передбачених ст.249¹ КПК, щодо повернення справ у прокуратуру у випадку недотримання норм КПК зі стадії попереднього розгляду, що в подальшому змушує суддів усувати недоліки досудового слідства в ході судового слідства, а це, в свою чергу, значно затягує розгляд справи.

Наприклад, Виноградівським районним судом Закарпатської області після проведення 16 судових засідань у кримінальній справі за обвинуваченням Нодя С.С. та Оросі А.А. за ч.3 ст.146, ч.2 ст.15, ч.2 ст.153 та ч.1 ст.120 КК 17.05.2010 справу було повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування, після якого справу за цим же обвинуваченням 5.10.2010 повторно направлено до цього ж суду. Після 27 засідань згідно з постановою суду від 30.08.2011 справу повторно направлено прокурору для проведення додаткового розслідування.

Загалом справа перебувала в провадженні суду в період з 7.09.2009 до 17.05.2010 та повторно — з 5.10.2010 до 30.08.2011, тобто більше 18 місяців. За результатами 43 судових засідань рішення по суті стосовно підсудних Нодя С.С. та Оросі А.А., яких тримають під вартою з 29.05.2009 та 4.06.2009 відповідно, судом не прийнято.

4. Тривале проведення судових експертиз. Ця причина впливає на оперативність розгляду значної кількості справ. Попри намагання суддів узгодити строки проведення експертиз, як передбачено п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мін’юсту від 8.10.98 №53/5, експертні установи повідомляють про неможливість виконати такі експертизи у зв’язку зі значним навантаженням, а в деяких випадках експерти визначають занадто тривалі строки.

5. Розшук підсудних. Не може вважатися задовільною робота слідчих органів у частині з’ясування реального місця проживання того чи іншого свідка або потерпілого, а також місця проживання обвинуваченого (підсудного) у справах, де інших співучасників тримають під вартою. Непоодинокими є випадки повернення суду повідомлень про вручення поштового відправлення з відміткою про те, що за зазначеною адресою особа не проживає, і працівники міліції, які мають здійснити привід, підтверджують цю інформацію. Розшук підсудних у таких випадках затягується, а тому відкладається розгляд справ.

Прокурори, які беруть участь у справах, у більшості випадків не контро­люють виконання постанов суду та не вживають передбачених законом заходів до усунення різного роду порушень закону, як того вимагають норми ч.2 ст.25 КПК.

6. Неналежна організація роботи суду. Негативно впливає на тривалість судового процесу практика, коли прокурори заявляють клопотання про оголошення перерв для підготовки до судових дебатів, узгодження з керівництвом прокуратури позиції з того чи іншого клопотання захисту або для додаткового ознайомлення з матеріалами справи. Очевидно, що такі клопотання є невиправданими і свідчать про недостатній рівень готовності прокурорів до судового процесу та некваліфіковане підтримання ними обвинувачення.

Крім того, судді майже не вживають заходів процесуального примусу для прискорення розгляду справ, не порушують питання про притягнення недобросовісних учасників до адміністративної відповідальності, не виносять окремих ухвал у випадках невиконання постанов суду про примусовий привід, судових доручень та в разі систематичного нез’явлення захисників.

Трапляються випадки недостатнього контролю з боку суддів за виконанням постанов про привід осіб, а також невжиття суддями всіх заходів організаційного та процесуального характеру з метою прискорення розгляду справ та постановлення вироків.

Нерідко відкладення судового розгляду справ зумовлено їх неналежною підготовкою, у тому числі неповнотою виконання органами судового слідства вимог процесуального закону й непроведенням окремих слідчих дій.

Привертає увагу той факт, що підготовка до апеляційного або касаційного розгляду справ триває від одного до чотирьох місяців, що є неприпустимим. Причинами цього можуть бути неналежна робота апарату суду, несвоєчасні оформлення протоколів судових засідань та здавання справ до канцелярії.

Іноді занадто довго (до семи місяців) справи не вирішуються у вищих інстанціях, що в разі скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд є причиною невиправданого тримання під вартою осіб понад встановлений граничний строк.

Свідченням неналежної організації роботи суду є і перенесення розгляду справ за клопотанням прокурора або іншого учасника процесу для підготовки постанови про зміну обвинувачення, для ознайомлення з матеріалами справи перед дебатами, у зв’язку з поганим самопочуттям підсудного без надання відповідної медичної довідки, для ознайомлення підсудних зі справою, а також через несправність технічних засобів фіксування процесу або тривалу підготовку таких засобів до роботи.

При цьому слід звернути увагу на неналежний рівень організаційно-матеріального забезпечення судів.

Досить часто причиною розгляду кримінальних справ у судах у строк понад 9 місяців і більше є бажання суду максимально виконати вимоги закону щодо всебічного, повного й об’єктивного встановлення істини у справі, чим зумовлюється дослідження навіть тих обставин злочину, які фактично справи не стосуються. Сторони нерідко намагаються скористатися цим, постійно висуваючи для перевірки судом нові версії або заявляючи нові клопотання.

Додатковими факторами, пов’язаними з великим навантаженням та неукомплектованістю судів, є тривала непрацездатність, відрядження, відставка, переведення до іншого суду, закінчення строку повноважень суддів тощо.

У зв’язку з переведенням деяких суддів на роботу до інших установ або закінченням строків їх повноважень збільшується навантаження на інших суддів. Так, необхідність передання на розгляд інших суддів справ, які перебували в провадженні переведених суддів, та необхідність розподілення навантаження між фактично працюючими суддями негативно позначається на строках розгляду справ.

Це пов’язано з тим, що передання у провадження суддів додаткового обсягу справ, частина з яких уже не була розглянута в строки, передбачені чинним законодавством, а також необхідність розпочинати судове слідство у справах спочатку внаслідок зміни складу суду так само призводять до тривалого розгляду справ.

Чинники індивідуального характеру

Перешкодою вчасного розгляду кримінальних справ у судах, у тому числі, є і суб’єктивні причини, до яких відносяться:

1. Неналежна підготовка справи до судового розгляду, відсутність планування розгляду справ (особливо багатотомних), велика кількість підсудних, потерпілих, свідків.

2. Недостатній контроль із боку суддів за вчасним повідомленням осіб, які беруть участь у справі, про місце та час її розгляду, а також невжиття суддями заходів щодо забезпечення з’явлення в судове засідання осіб, що беруть участь у справі.

3. Необгрунтовано тривалі перерви між судовими засіданнями (від одного до кількох місяців), багаторазові відкладання слухання та оголошення перерв на тривалий час.

4. Недостатнє реагування на факти зриву судового засідання та несвоєчасне вжиття передбачених законом заходів до учасників судового засідання (прокурорів, захисників, свідків, потерпілих), які не з’явились у судове засідання.

5. Нераціональне використання суддями процесуальних можливостей для оптимального в часі розгляду справи.

Судді рідко використовують передбачену ст.292¹ КПК можливість при відкладенні розгляду справи допиту свідків, експерта та спеціаліста, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, які з’явилися.

Наприклад, одноепізодна справа стосовно гр.М за ч.2 ст.272 КК, яку розглянув Івано-Франківський міський суд, не становить значної складності, однак її розгляд постійно відкладався або оголошувалась перерва (20 разів), у тому числі через нез’явлення свідків і потерпілого. Не завжди такі дії були обгрунтованими. Зокрема, у разі з’явлення свідків суд оголошував перерви у засіданні через неприбуття потерпілого чи його представника, хоча згідно зі ст.292¹ КПК у таких випадках допит свідків дозволено.

Встановлення суддею оптимального порядку дослідження доказів у справі під час судового слідства передбачено ст.299 КПК. Деякі судді, визначивши так званий загальний порядок (допит підсудних, потерпілих, свідків, дослідження матеріалів справи), не передбачений законом, не використовують можливості встановлення оптимального порядку дослідження доказів у справі з урахуванням особливостей останньої, щоб раціонально використати час, відведений для розгляду конкретної кримінальної справи.

Підвищуємо рівень якості

Місцеві та апеляційні суди вживають передбачених кримінально-процесуальним законом заходів для своєчасного розгляду справ.

За 2011 рік місцевими судами було винесено 2219 окремих ухвал у зв’язку зі зривом судового засідання.

У 24102 справах було застосовано привід підсудного, в 39604 — привід потерпілих та свідків.

У 564 справах було накладено штраф у порядку ст.185³ КпАП за прояв неповаги до суду.

У 1812 справах було направлено відповідні листи про зрив судового засідання.

У 3874 справах підсудним було змінено запобіжний захід на взяття під варту у зв’язку з ухиленням від з’явлення до суду.

Процесуальною формою реагування на факти безпідставної тяганини при розгляді суддями кримінальних справ є також винесення апеляційним судом окремих ухвал.

Як правило, окремі ухвали виносяться щодо голів відповідних місцевих судів. Стосовно таких ухвал апеляційні суди отримують повідомлення, що в місцевих судах на зборах або нарадах суддів проведено обговорення відповідної ухвали з метою усунення причин, що призвели до тяганини при розгляді кримінальної справи.

Суддів місцевого суду, які допустили помилки, викликають на наради, де обговорюються причини порушення процесуального закону й розумних строків розгляду справи. Також окремі ухвали передаються суддям апеляційного суду — кураторам відповідних місцевих судів для використання при наданні методичної допомоги. Окремі ухвали обговорюють при проведенні семінарських занять із суддями місцевих судів та під час стажування суддів у апеляційних судах.

Відповідно до ст.27 закону «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди надають місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства.

Судді судових палат у кримінальних справах проводять комплексні заходи з надання методичної допомоги місцевим судам областей. Для досягнення поставленої мети використовуються різні методи, зокрема: надання методичної допомоги суддями-кураторами з виїздом у місцеві суди, проведення семінарських занять з усіма суддями місцевих судів, проведення стажування суддів, які мають найнижчі показники якості розгляду справ, проведення узагальнень судової практики, за результатами яких місцевим судам надаються рекомендації щодо однакового застосування норм матеріального та процесуального права.

Виконання цієї роботи позитивно впливає на діяльність місцевих судів, дає змогу зменшити кількість нерозглянутих в установлені строки справ і підвищити рівень якості ухвалених судових рішень.

Згідно з планом роботи ВСС судді судових палат у кримінальних справах апеляційних судів систематично вивчають роботу місцевих судів областей та надають методичну допомогу щодо застосування законодавства, дотримання строків розгляду справ, виготовлення процесуальних документів, строків звернення судових рішень до виконання, проводять стажування із суддями місцевих судів, аналізують та узагальнюють судову практику.

Необхідно зазначити, що ефективність надання методичної допомоги належить оцінити не стільки за кількістю заходів, скільки з огляду на те, чи підвищилась оперативність і якість розгляду кримінальних справ у судах, яким було надано допомогу.

Уникаємо тяганини

Результати аналізу стану дотримання строків розгляду кримінальних справ дають підстави для висновку, що суди дотримуються вимог Конституції, кримінально-процесуального закону, норм ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського суду з прав людини. Більшість кримінальних справ розглядаються судами в розумні строки, з дотриманням визначеного Конституцією права людини на свободу та особисту недоторканність, з урахуванням норм зазначених документів.

Випадки тривалого розгляду кримінальних справ, як правило, зумовлені об’єктивними причинами, які не залежать від суду, проте існує низка суб’єктивних причин, що виникають із вини судді або спричинені неналежною організацією роботи суду.

Для зменшення кількості таких випадків та недопущення в майбутньому тяганини під час розгляду кримінальних справ пропонується:

1. Керівництву апеляційних судів систематично вивчати причини тривалого розгляду справ, особливо тих, за якими підсудних тримають під вартою, про результати повідомляти загальні збори відповідних судів для належного реагування.

2. Головам апеляційних судів ужити термінових організаційних заходів щодо розгляду кримінальних справ по першій інстанції, контролювати дотримання процесуальних строків розгляду справ у апеляційному порядку.

3. Керівництву апеляційних судів періодично проводити наради голів місцевих судів із метою обговорення стану здійснення правосуддя, у тому числі результатів дотримання судами процесуальних та розумних строків розгляду кримінальних справ.

4. Головам та суддям місцевих судів, у провадженні яких перебувають кримінальні справи, не розглянуті понад один рік, особливо ті, за якими підсудних утримають під вартою, вжити термінових організаційних заходів для усунення причин тяганини, забезпечити якісний та оперативний розгляд таких справ. Поліпшити якість складання щоквартальних аналізів із цього питання.

5. Постійно проводити семінарські заняття із суддями місцевих судів, на яких, крім інших питань, детально обговорювати причини тривалого розгляду кримінальних справ та порушення строків тримання під вартою. Вивчати практику застосування ст.6 конвенції в конкретних справах ЄСПЛ.

6. Головам апеляційних судів вжити додаткових заходів щодо підвищення ефективності надання методичної допомоги місцевим судам у застосуванні законодавства з метою зменшення кількості справ, у яких порушено розумні строки їх розгляду, а підсудних упродовж тривалого часу тримають під вартою.

7. Суддям місцевих та апеляційних судів у кожному конкретному випадку невиконання окремих доручень, постанов та ухвал суду про привід підсудних, свідків, потерпілих; зриву судових засідань через нез’явлення представників обвинувачення чи захисту, а також з вини конвойної служби застосовувати передбачені процесуальним законом заходи реагування.

8. Вважати позитивною практику проведення спільних нарад голів апеляційного та місцевих судів із начальниками управлінь МВС в областях, міських управлінь МВС, районних відділів МВС з питань своєчасного виконання постанов та ухвал суду про привід до суду підсудних, потерпілих, свідків, а також спільних нарад з начальниками конвойних служб та начальниками СІЗО для вирішення питання про забезпечення своєчасного доставлення підсудних у судові засідання.

9. Головам судів регулярно направляти суддів на двотижневі навчання до Національної школи суддів з метою підвищення їхньої кваліфікації, у тому числі з окремих аспектів застосування конвенції, визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню в судовому засіданні, обставин, які впливають на можливість постановлення рішення в справі без перевантаження кримінальної справи з’ясуванням обставин, непотрібних для її вирішення.