От ЕРДР до приговора

Новые условия и оценка доказательств в уголовном производстве

Почему продление меры пресечения во время военного положения нельзя обжаловать? Может ли осмотр быть тождественным обыску? И как должна применяться ст.615 УПК сегодня? Сориентироваться в особенностях уголовного процесса помогла судья ВС.

Підслідність — не про обов’язок

В Асоціації правників України провели вебінар за участі судді Верховного Суду Світлани Яковлєвої. Спікер висвітлила актуальні питання застосування норм кримінального процесуального права, зазначивши, що сьогодення диктує нові умови, в яких однак потрібно орієнтуватися.

На початку заходу суддя звернулась до ст.214 Кримінального процесуального кодексу та особливостей початку досудового розслідування. Адже це важливий етап, після якого всі подальші процесуальні дії можуть мати наслідком те, що деякі докази, що зібрані до початку такого розслідування або не у той спосіб, який визначений законом, будуть визнані неналежними і недопустимими доказами.

Отже початок досудового розслідування відбувається з моменту внесення відповідним суб’єктом відомостей до ЄРДР. За загальним правилом здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР не допускається. Однак є виключення – проведення огляду місця події. Умовою у цьому разі є невідкладне внесення таких відомостей після завершення огляду. На це зокрема звертає увагу Касаційний кримінальний суд у справі №506/392/16-к.

При цьому важливо, що КПК не передбачає обов’язкової вимоги щодо дотримання правил підслідності при внесенні відомостей до ЄРДР. Не міститься у ст.214 КПК і вказівки на можливість не вносити відомості, якщо кримінальне правопорушення не підслідне відповідному органу розслідування. Тобто орган, до якого особа звернулась із заявою про кримінальне правопорушення має обов’язок прийняти таку заяву і вже в подальшому направити її до відповідного органу за підслідністю. На це завернув увагу ККС у справах №№332/1189/18 та 454/2576/17.

Немає рішення — немає й оскарження

Наступним аспектом кримінального провадження, який розглянула спікер, стала стадія збирання доказів уповноваженими особами. Тут суддя вказала на недопустимість доказів як таких, що зібрані неуповноваженими особами.

Адже у разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступникамиздійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу, має бути встановлена неефективність досудового розслідування. На це ВС неодноразово вказував у своїх постановах — від 24.05.2021 у справі №640/5023/19, від 10.06.2021 у справі №532/1240/16-к.

У контексті змін у досудовому розслідуванні під час воєнного стану, суддя закцентувала увагу на тому, що положення пунктів 1-5 ч.1 ст.615 КПК мають застосовуватись лише за наявності двох обов’язкових умов: введення воєнного стану  та відсутності технічної/об’єктивної можливості вчинення відповідних процесуальних дій у загагльному порядку. Натомість положення п.6 ч.1 та чч.2—14 ст.615 КПК мають застосовуватись під час воєнного стану безвідносно до можливості уповноваженої особи діяти іншим чином. При цьому окремі з цих положень містять додаткові процесуальні вимоги щодо їх застосування.

На етапі досудового розслідування може бути подана скарга на дії чи бездіяльність керівника органу прокуратури. Така можливість закріплена в ч.4 ст.615 КПК. Строк на оскарження становить 10 днів. Однак за відсутності можливості з об’єктивним причин подати скаргу в зазначений термін, вона подається невідкладно за наявності можливості, але не пізніше ніж через 15 днів після припинення чи скасування воєнного стану.

С.Яковлєва окреслила також особливості продовження запобіжного заходу під час воєнного стану, завернувши увагу на те, що таке продовження не може перевищувати двох місяців і не підлягає оскарженню, оскільки здійснюється на підставі закону, а судове рішення з цього приводу не виноситься. Таке питання також не є предметом апеляційного розгляду. Такі висновки можна зустріти в ухвалі ВС від 21.07.2022 у справі №761/22125/19.

У доповіді було висвітлено і питання територіальної підсудності кримінальних проваджень за часовим проміжком — до 25.08.2022 та після цієї дати. Так, з 25.08.2022 діє норма чинної редакції абз.1 ч.9 ст.615 КПК: обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, в межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об’єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя — судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове росзлідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.

Перебіг та збіг

Строк досудового розслідування регулюється ст.219 КПК та обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або винесення постанови про початок досудового розслідування. Відповідно до ч.4 ст.219 КПК такий строк може бути продовжений, однак строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає (ч.5 ст.294 КПК).

Закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК відбувається якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти житла та здоров’я особи. А також якщо строк досудового розслідування закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру. Про закриття кримінального провадження йдеться у постановах ККС у справах №№146/140/20, 756/5995/20 та 543/1309/19.

Строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження, не включається у строки досудового розслідування. В контексті доступу до матеріалів досудового розслідування С.Яковлєва навела постанови ККС у справах №№461/1188/18 та 409/1841/18.

Якщо у повідомлені про підозру та обвинувальному акті не збігається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, то це є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. На це звернув увагу ККС у справі №295/12923/19.

Суддя також звернула увагу на ст.23 КПК, за якою суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК. Саме тому апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не досліджувалися під час апеляційного перегляду (постанова ККС від 27.06.2019 у справі №235/6552/15-к).

Щодо оцінки доказів, С.Яковлєва навела приклади судової практики щодо різноманітних аспектів. Так, у постанові ВС у справі №236/2029/16-к розглядається особистий обшук під виглядом огляду місця події. Постанова ВС у справі №127/12150/16-к досліджує проведення огляду місця події не за місцем події. А проведення поверхневої переврки особи як превентивного поліцейського заходу, в результаті чого фактично здійснюється обшук особи, стало предметом розгляду у  постанові ВС у справі №758/13581/15-к.

У постанові ВС у справі №675/423/17 приділяється увага оцінці доказів, отриманих під час допиту учасників кримінального провадження. А постанова ВС у справі №401/206/16-к досліджує показання підозрюваного обвинуваченого, надані під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Показання, надані слідчому судді потерпілим, за відсутності підстав, передбачених ст.225 КПК, увійшли в поле зору суду у постанові ВС у справі №310/1098/18.

Закон і Бізнес