Мотивированная позиция

Не всегда отмена определения об обеспечении иска влечет дисциплинарную ответственность

Законник хотел, хотел, чтобы сторона дела не причинила бедствия, используя земли до полного завершения цикла обработки другим обществом. В результате определение отменила кассационная инстанция, но дисциплинарный орган отметил право судьи на собственную правовую позицию.

Попередній договір під впливом

На Ігоря Максимовича з Каланчацького районного суду Херсонської області поскаржилася адвокат, котрий діяв у інтересах одного ТОВ. Він зазначив, що суддя неналежно обґрунтував необхідність забезпечення позову. Як наслідок, позиція володаря мантії перешкоджала господарській діяльності товариства. До того ж, суддя нібито упереджено поставився до керівника підприємства й нібито мав зацікавленість у результатах розгляду справи. Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила справу (№1109/2дп/15-21).

Два роки тому до І.Максимовича надійшла цивільна справа за позовом іншого товариства проти ТОВ та державного реєстратора про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 4 роки тому між КП й відповідачем. Позивач просив скасувати рішення про реєстрацію прав оренди земельної ділянки.

У заяві про вжиття заходів забезпечення зазначав, що відповідач неодноразово повідомляв його, що після закінчення строку дії договору оренди, має намір користуватися землями. А також вказував, що ще раніше, 12 років тому, вони уклали договір оренди з іншою особою в межах Каланчацької селищної ради, який зареєстрований у Херсонській регіональній філії «Центр державного земельного кадастру». Мовляв, вказані землі отримало в спадщину КП, й у 2017 році позивачі дізналися, що підприємство «під впливом обману» уклало з відповідачем попередні договори щодо вже орендованої позивачем землі.

Тож даний договір оренди ділянок, загальною площею 3,2301 га уклали, незважаючи на наявність чинного договору. Тому має місце подвійна реєстрація прав на одну й ту саму ділянку за різними правонабувачами. Також позивач долучив до заяви копії додаткових угод 4-річної давнини між ними та КП, та договір оренди від 9.11.2009, що продовжили до 31.12.2027. Проте товариство стверджувало, що землі КП перебувають у його законному користуванні, воно платить підприємству за оренду.

І.Максимович задовольнив заяву про забезпечення позову, вказавши в ухвалі, що позивач вмотивовано обґрунтував, що невжиття заходу ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Предмет позову — подвійна оренда

Пізніше Херсонський апеляційний суд залишив цю ухвалу без змін. Проте товариство клопотало про скасування заходів забезпечення позову, приводячи як підставу для цього те, що договір оренди укладений терміном на 10 років, і цей строк сплив.

Законник відмовив у задоволенні клопотання, вказавши, що предметом позову є факт подвійної реєстрації договорів оренди. Тож факт закінчення термінів дії договору між позивачем та іншою особою не змінює суті предмета позову. Нових обставин, окрім намагання відповідача використовувати ділянки до завершення повного циклу обробітку земель, не наведено.

Через певний час товариство вдруге звернулось до суду з заявою про скасування заходів, знов отримавши відмову. І.Максимович цього разу вказав, що відповідачі зловживають своїми правами. Мовляв, заява передчасна й необґрунтована, а викладені в ній підстави не дають можливості скасувати рішення про вжиття заходів відповідно до ст.158 Цивільного процесуального кодексу.

Херсонський АС залишив без змін і цю ухвалу. Та влітку минулого року своє слово сказав Верховний Суд. Він скасував обидві постанови апеляційної інстанції та ухвалив рішення на користь товариства-скаржника. ВС не погодився, зокрема, з твердженнями, що викладені в заяві про забезпечення позову, бо доводи не підтверджені належними й допустимими доказами відповідно до стст.12, 81 ЦПК.

Мовляв, судді не оцінили обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів, не з’ясували сумірності виду та не оцінили рівноцінності заходів забезпечення, не обґрунтували необхідності їх ужиття.

Скарга на упередженість

І.Максимович пояснював, що відповідач поскаржився не на процесуальні рішення, а на його упередженість у ставленні до керівника товариства й зацікавленість у вирішенні справи на користь позивача. Законник стверджував, що звинувачення — безпідставні.

Також суддя зазначав, що цивільний спір по суті не розглядався: справа перебувала на стадії розгляду заяв і клопотань у підготовчому засіданні. До того ж засідання постійно відкладалися з ініціативи відповідача.

Додатково законник сказав, що відповідач систематично відкладав розгляд. До того ж не надав доказів фактичного використання ділянок. Його дії свідчили про намір дотягти до закінчення строку попереднього договору оренди спірних ділянок, укладеного з позивачем, «у зв’язку із чим суд мав підстави забезпечити позов, ніж не забезпечити його».

Адвокат законника надав ДДП докази, що позивач подавав відомості за підписами КП про отримання ними орендної плати за 2018—2019 роки, а також докази використання ділянок. Також позивач повідомляв, що на час постановлення ухвали фактично користувався спірними ділянками відповідно до договору оренди 2009 року.

Так, два роки тому восени на цих землях посіяли озимий ріпак, урожай якого зібрали влітку минулого року. Після цього відповідач отримав вільний доступ до вказаних ділянок і вже за два місяці уклав договір суборенди з іншим ТОВ, засновники якого надали замість спірних ділянок інші, площею 1,5 га. Тож відповідач не заподіяв шкоди, серед іншого — унаслідок винесення І.Максимовичем ухвали про забезпечення позову.

Щодо тверджень адвоката скаржника про неправомірне незадоволення судом їх клопотання про витребування реєстраційної справи, адвокат законника Олена Латій зазначила, що доводи неправдиві, адже матеріали справи підтверджують, що з відповідним клопотанням звернувся позивач, а не вони. Суд задовольнив заяву, і реєстраційну справу витребували.

Телефонограма ВС проти ЄС

ДДП зазначила, що законодавством про дисциплінарну відповідальність передбачено відповідальність тільки за незазначення мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. А як вбачається з ухвали І.Максимовича, він такі мотиви навів. До того ж законник забезпечив позов, керуючись наявними матеріалами справи та виходячи з того, що скаржник не з’являвся в засідання.

У ВРП зазначили, що орган перевіряє не законність судового рішення, а лише дії судді під час його ухвалення. Крім того, скаржник скористався правом оскарження в апеляційному та касаційному порядку.

Тож законник забезпечив позов за внутрішнім переконанням та особистим тлумаченням норм процесуального права, а факт скасування ухвали ВС не є підставою для дисциплінарної відповідальності. Палата оцінила дії судді як правову позицію, адже власне розуміння положень процесуального законодавства законник навів.

У результаті ДДП відмовила в притягненні І.Максимовича до дисциплінарної відповідальності та закрила провадження.

А щодо тверджень скаржника про неналежне, шляхом телефонограми, повідомлення про засідання суду, Рада сказала, що відповідно до практики ВС, телефонограма не може слугувати підтвердженням повідомлення про розгляд справи. Водночас, оскільки визначений процесуальний порядок розгляду заяв про скасування заходів забезпечення позову та про відвід обмежений чітко визначеними строками (5 днів від надходження), скаржник, як особа, котра подала заяви, має самостійно цікавитися розглядом справи. Про це зазначено, зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини.

Крім того, представники товариства були присутні на засіданнях у ці дні. Отже, дії судді не вплинули на реалізацію їхнього права.

Судді часто скаржаться, що ВРП у своїх покараннях іде по слідах апеляційної та касаційної інстанцій, нічого не привносячи у свої рішення. Тут же маємо протилежний випадок, який може стати в пригоді як аргумент для інших суддів, яких намагатимуться покарати за вжиття або невжиття заходів забезпечення.