Декларантам, которым не удалось избавиться от статуса бизнесмена, поможет Фемида
Госслужащие могут не принимать все зависящие от них меры по прекращению предпринимательской деятельности. Национальное агентство предотвращения коррупции не доказало, что результат в этом вопросе важнее процесса.
Діяти безрезультатно можна
На черговому засіданні комітету ВР з питань антикорупційної політики народні депутати розглянули правки до проекту «Про внесення доповнень до закону «Про запобігання корупції» (№5173), що готувався до другого читання.
Керівник департаменту антикорупційної політики НАЗК Дмитро Калмиков зазначив, що мета однієї із правок — убезпечити декларантів від необґрунтованого притягнення до відповідальності. Тож аби судді не допускали особливого тлумачення ч.1 і ч.2 ст.25 закону, для більш коректного трактування запропонували у п.2 ч.1 прописати фразу «крім випадків, передбачених абз.1 ч.2 цієї статті».
Із тієї ж ч.2 нині випливає, що особі достатньо вжити будь-яких заходів, спрямованих на вихід із бізнесу, і цього буде достатньо, щоб позбутися даного статусу, і не вважатися порушником норми. «Нам здається, що в цій історії головним є не вжиття якихось незрозумілих заходів, а досягнення відповідного результату, тобто втрата статусу», — зазначив представник НАЗК.
Йому зауважила головуюча, мовляв, судова практика щодо статті і так на стороні особи, де Феміда встановлює чи вжила вона заходи, залежні від неї — тож є сенс говорити про «здійснення дій на припинення підприємницької діяльності». Анастасія Радіна намагалася зрозуміти, що уточнює формулювання «усі залежні від неї дії», наполягаючи, що особливої правової визначеності це не додає.
«Не можна притягати особу до відповідальності в ситуації, коли, наприклад, нею написана заява про вихід із контролюючого або виконавчого органу підприємства, а підприємство не вжило заходів, щоб ця заява мала правові наслідки. Мають місце і більш абсурдні ситуації — коли на рівні підприємства все оформлено, але не відбулося візиту до державного реєстратора, або він не вніс відповідні зміни», — виправдовувала голова комітету декларантів, яким не вдалося позбутися статусу бізнесмена.
Тож, мабуть, з’ясування даних обставин правопорушення, краще перекласти на плечі Феміди, адже як показує практика, досягнення результату, далеко не завжди мета держслужбовців.
Заступниця головуючої Галина Янченко переймалася ст.36, пропонуючи збільшити термін на передачу в управління корпоративних прав іншій особі з 30 до 60 днів, виправдовуючи це «специфічністю роботи державних органів в період карантину», мовляв, не все залежить від волі декларанта.
Д.Калмиков зауважив, що за таких обставин особа ще довше перебуватиме в конфлікті інтересів: «Тут треба оцінити незначну користь і досить суттєві ризики». А А.Радіна слушно зауважила, що дану правку має сенс вносити у прикінцеві перехідні положення, адже в тілі закону, норма залишиться з нами і після закінчення карантину.
Неактуальне і не на часі
Іще ряд поправок стосувався питання, щодо якої вартості цінних паперів можливе виключення щодо передачі їх в управління. Член комітету Роман Іванісов запропонував додати до переліку, не лише «цінні папери», а й «акції».
Представник НАЗК пояснив, що, наприклад, кіпрська компанія зі статутним капіталом у 36 грн може володіти в Україні підприємствами, загальна статутна вартість яких складає півмільярди. Мовляв, норму варто звузити до акцій акціонерних товариств резидентів у обсязі 5% голосуючих акцій товариства. Адже за законом «Про акціонерні товариства» мінімальний значний пакет акцій починається саме з 5%.
«Дива дивні зараз у нас на комітеті відбуваються, — збентежився Володимир Кабаченко, що закликав повернутися до початкової логіки законопроекту, який одноголосно підтримала Рада, саме через те, що там було прописане дуже просте речення: «номінальна вартість цінних паперів не має перевищувати 1 прожитковий мінімум (2270 грн). «А зараз ми з вами уже починаємо говорити про 5% статутного капіталу, тобто абсолютно інші цифри», — секретар комітету зазначав, що нині не варто виділяти щось конкретне із інструментів цінних паперів.
«Ми створюємо лазівку для тих АТ, що створювались в 90-х роках, де статутний капітал може становити в перерахунку на прожитковий мінімум може складати і 20%. Зараз АТ можуть створюватися із статутним капіталом не менше 7,5 млн. Тож ідеться лише про ті цінні папери, які посвідчують корпоративні права», — роз’яснив позицію НАЗК Д.Калмиков.
«Це уточнення ніяк не звужує досягнення мети законопроекту, — приєдналась до нього А.Радина. — Йдеться про маленьку номінальну вартість акцій, яка тягне за собою істотну участь в управлінні підприємством».
Секретар комітету погодився із логікою та ідеєю пропозиції, проте спрямував уточнююче запитання до НАЗК: «Яким чином орган буде встановлювати статутний капітал АТ? Його можна змінювати протягом року хоч 10 разів. Наприклад, під час подання декларації він становить 10 тис, а через місяць — мільйон. Як часто НАЗК планує перевіряти розмір статутного капіталу, щоб ми все ж таки були прив’язані до цієї суми?»
«Як я розумію, відповідний департамент НАЗК співпрацюватиме з Мін’юстом і з державним підприємством Національні інформаційні системи, яке забезпечує адміністрування відповідного реєстру, до якого мають вноситися зміни щодо зменш чи збільшення статутного капіталу», — розмірковував представник органу.
Та В.Кабаченко закликав повернусь до реалій життя, зауважуючи що протягом року програмні комплекси не в змозі перевірити в повному обсязі навіть декларації, не кажучи вже про некеровані постійні зміни статутів компаній — це неможливо фізично.
В результаті поправку підтримали із формулюванням «осіб, у власності яких перебувають акції АТ резидента України, сукупна номінальна вартість яких не перевищує 0,25% прожиткового мінімуму, та сукупно не перевищують 5% голосуючих акцій товариства».
«Володимире, це ст.36 закону, вона стосується не змісту декларації, а обов’язку передати в управління акції, ціна яких вище певної», — звернулася А.Радіна до секретаря.
Щодо ст.46 НАЗК пропонував закріпити історію із конвертацією, аби не дати можливості заробляти на стрибках курсу валют. «Купив по 8, продав по 30», — пригадав Д.Калмиков минуле.
«Останній стрибок курсу був у 2014 році. Варто чекати, що в країні буде гіперінфляція? Багато людей купують валюту зі своєї зарплати. Постійна звітність з папірцями із банку, і вказування якого числа я що купила, і де той папірець, це бюрократія. Шо занадто, то не здраво, даруйте. Ми нікому не доведемо, що це якась корисна історія, якщо всі будуть хапатись за голову, і кричати, що це страх і жах», — обурилася Вікторія Сюмар.
«Це чиновників треба розстрілювати за стрибки курсу в 3—4 рази. А люди намагалися хоч якимсь чином зберегти свої заощадження. Навіть якщо будуть коливання курсу, людина вправі уберегти те, що вона заробила», — виступив Анатолій Бурміч.
Члени комітету намагалися дійти згоди щодо питань, чи потрібно декларувати правочин обміну валюти, і чи треба обмін валют окремо декларувати як видаток. «За аналогією купив-продав машину, купив-продав валюту», — пояснила А.Радіна.
НАЗК наполягала на тому, що потрібно декларувати і правочин, і видаток. «В окремих випадках подвійна конвертація призводить до великих неофіційних прибутків, що інколи може використовуватися як можливість для легалізації корупційних доходів», — доносив необхідність правочину Д.Калмиков.
Це допомогло б встановити, чи дійсно особа отримала дохід в результаті конвертації, зазначав представник органу. «Приклад не життєвий, а екстремальний. Таке відбулося 1-2 рази в історії незалежної України», — наполягав секретар. «Зараз ми не маємо давати паспорти при обміні валют, тому довести, що обмін відбувався у певну дату, наразі неможливо», — підмітив Олексій Красов.
До вольового рішення держави
Тож декларувати видатки і правочини не будуть. Проте на два протилежні табори членів комітету розділила інша поправка, що начебто стосувалася порятунку «Мотор Січ» і «Донецькоблгаз», і де йшлося про нагальну необхідність передбачити спеціальний порядок управління АРМА активами, збої та переривання в функціонуванні яких можуть спричинити значні негативні наслідки для економіки і оборони.
В.Сюмар зазначала, що депутати «традиційно ґвалтують регламент» заради якоїсь однієї історії, аби «завалити законопроект»: «Однією правкою в закон, який не має нічого спільного з АРМА, ми змінюємо підхід до управління майном». А А.Бурміч назвав ініціативу, яку комітет в результаті підтримав, «узурпацією, націоналізацією, правовим нігілізмом та корупційною антидержавною схемою».
Протилежний табір комітету наполягав, що управління стратегічною інфраструктурою це справа держави, тож покладаючи відповідальність на призначення управителів на надважливі для країни об’єкти на Кабінет міністрів, в умовах, коли на них не так просто відібрати гідних управителів у межах повноважень АРМА і конкурсів, що затягуються — це не корупція.
«Я скоро повірю, що ви берете бабки в конвертах. Це капєц! Не треба нам комітету — до побачення», — попрощалася В.Сюмар. «Слава більшовикам! І всім буде премія хто за», — не заспокоювався А.Бурміч. Не всіх нардепів переконав аргумент, що об’єкти в управління агенції передаються виключно за рішенням суду.
Так і пройшли три години засідання,витрачених на розгляд поправок до законопроекту. Зате в сесійній залі на його схвалення 29 квітня знадобилось усього 10 хвилин.
При цьому більш як два десятки проектів, які у тому числі виноситимуться до ВР найближчим часом, зокрема, і такі, що містять корупціногенний фактор, будуть ухвалені без висновків комітету.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!