Лицо не может получать вознаграждение в соответствии с законом №1402-VIII, если не осуществляет правосудия, а лишь подтвердила такую возможность. Такое заключение сделал ВС в постановлении №826/14879/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
3 червня 2020 року м.Київ №826/14879/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача — ЗАГОРОДНЮКА А.Г.,
суддів: ЄРЕСЬКО Л.О., СОКОЛОВА В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вищого адміністративного суду на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 7.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1.02.2018 у справі за позовом Особи 1 до ВАС про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
Особа 1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ВАС, в якому просив суд:
визнати дії ВАС щодо ненарахування і виплати судді Особі 1 суддівської винагороди згідно з нормами закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII протиправними;
зобов’язати ВАС нарахувати і виплатити судді Особі 1 суддівську винагороду відповідно до ст.135 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII з розрахунку посадового окладу в розмірі 40000,00 грн. з відповідним коефіцієнтом — 1,25 та щомісячною доплатою за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу, починаючи з 28.07.2017, за мінусом виплачених з цієї дати зароблених коштів.
Постанову суду в повному обсязі звернути до негайного виконання.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що брав участь у конкурсі на зайняття посади судді КАС у складі ВС. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 27.07.2017 №237/вс-17 позивача визнано таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в Касаційному адміністративному суді у складі ВС. Враховуючи вимоги п.44 розд.ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3.11.2016 №143/зп-16, позивач вважає себе таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді, а тому має право на отримання суддівської винагороди у розмірі, установленому законом «Про судоустрій і статус суддів». Звернувшись до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку суддівської винагороди, позивач отримав відмову, яку вважає протиправною.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою ОАСК від 7.12.2017, залишеною без змін постановою КААС від 1.02.2018, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Вищого адміністративного суду щодо ненарахування з 28.07.2017 судді Особі 1 суддівської винагороди згідно з нормами закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII.
Зобов’язано ВАС з 28.07.2017 нарахувати і виплатити судді Особі 1 суддівську винагороду відповідно до ст.135 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, з урахуванням: базового розміру посадового окладу — 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого станом на 1.01.2017, регіонального коефіцієнту — 1,25 та щомісячної доплати за вислугу років — 60%, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої позовної вимоги відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді, має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених законом №1402-VIII. Зазначено, що оскільки позивач є таким, що підтвердив відповідність займаній посаді, то має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених законом 1402-VIII.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що суддя, підтвердивши здатність здійснювати правосуддя у КАС, матиме право на отримання суддівської винагороди у розмірі, передбаченому законом №1402-VIII, лише після того, як займе штатну суддівську посаду і здійснюватиме правосуддя у відповідному суді. На переконання відповідача, успішне проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання у рамках процедури конкурсу на зайняття вакантної посади та підтвердження здатності здійснювати правосуддя у ВС не є підставою для висновку про підтвердження позивачем здатності здійснювати правосуддя у ВАС та, як наслідок, підставою для отримання позивачем суддівської винагороди у ВАС у розмірі, передбаченому законом №1402-VIII <…>.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Особа 1 працює на посаді судді ВАС із 11.06.2013 (наказ від 11.06.2013 №205-К).
Згідно з довідкою ВАС від 14.11.2017 №70дк станом на 14.11.2017 стаж роботи на посаді судді становить 25 років 5 місяців 10 днів.
Позивач звернувся до відповідача 3.08.2017 із заявою, у якій просив нарахувати та виплачувати йому суддівську винагороду у розмірі, встановленому законом №1402-VIII.
Листом від 14.08.2017 №1059/9-14/17 ВАС повідомив Особі 1 про відсутність підстав для здійснення перерахунку суддівської винагороди. Мотивуючи відмову, відповідач керувався пп.7, 22 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402, стст.83, 135 закону №1402.
Згідно з довідкою про заробітну плату (суддівську винагороду) від 27.11.2017 №289 місячна заробітна плата Особи 1 становить 30720,00 грн., у тому числі: оклад — 19200,00 грн., доплата за вислугу років 60% — 11520,00 грн.
Уважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду по захист своїх прав <…>.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, ВС виходить з такого.
Позивачем заявлено вимоги про нарахування і виплату йому суддівської винагороди, яка передбачена для вищого спеціалізованого суду.
Законодавець закріпив можливість обчислення окладу суддівської винагороди винятково для судів першої, апеляційної інстанцій, вищих спеціалізованих судів та ВС.
Слід зауважити, що вищими спеціалізованими судами в Україні є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд. Натомість позивач продовжував обіймати посаду судді ВАС та до жодного іншого суду переведений не був.
Право на отримання суддівської винагороди відповідно до норм закону №1402-VIII мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду не лише були визнані такими, що підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному судді, а й зайняли відповідне місце у рейтингу на зайняття вакантних посад і фактично здійснюють правосуддя у відповідному суді.
Суд вважає неможливим отримання позивачем суддівської винагороди відповідно до позовних вимог, оскільки фактично Особа 1 не здійснює правосуддя, а лише підтвердив таку можливість. Тому на позивача не можуть поширюватись гарантії незалежності судді у вигляді суддівської винагороди, за нормами закону №1402-VIII.
Таким чином, доводи позивача щодо нарахування і виплати йому суддівської винагороди згідно з нормами закону №1402-VIII є необґрунтованими.
Виходячи з аналізу положень закону №1402-VIII право на отримання суддівської винагороди за правилами ч.2 ст.135 цього закону виникає у судді за наявної таких умов:
1) проходження кваліфікаційного оцінювання, за результатами якого складено висновок про підтвердження здатності кандидата здійснювати судочинство у відповідному суді, створеному на підставі ч.1 ст.1 закону №1402-VIII та ст.125 Конституції;
2) зайняття відповідної вакантному місцю в рейтингу суддів посади судді до відповідного суду, створеному на підставі ч.1 ст.1 закону №1402-VIII та ст.125 Конституції;
3) зарахування судді до штату відповідного суду, створеного на підставі ч.1 ст.1 закону №1402-VIII та ст.125 Конституції;
4) фактичне виконання своїх обов’язків, тобто здійснення правосуддя у відповідному суді, створеному на підставі ч.1 ст.1 закону №1402-VIII та ст.125 Конституції;
5) законодавче закріплення розміру посадового окладу суддівської винагороди для судді суду, створеного на підставі ч.1 ст.1 закону №1402-VIII та ст.125 Конституції.
Отже, лише за наявності цих умов у судді виникає право на суддівську винагороду, передбачену законом №1402-VIII.
Наявність у позивача лише деяких із зазначених умов не обумовлює виникнення права на отримання суддівської винагороди у розмірах, зазначених у законі №1402-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 1.08.2018 у справі №826/13355/17.
Урахувавши наведене, Суд встановив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при ухваленні рішень.
Відповідно до чч.1—3 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч.1 ст.351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин і правового врегулювання ВС не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та дійшов висновку, що в цій справі у задоволенні позову слід відмовити повністю.
З огляду на викладене, враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, ВС на підставі ст.351 КАС вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись стст.341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС, ВС
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Вищого адміністративного суду задовольнити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 7.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1.02.2018 скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!