ВККС не будет руководить одно лицо, а за «верховниками» будет пристально наблюдать комиссия добропорядочности
Судебная реформа, вступившая на этой неделе в действие, больше всего затронет Высшую квалификационную комиссию судей. Впрочем, не все вычитывали проект №1008 и сравнивали его с законом о судоустройстве. А в нем можно найти изменения, на которые сначала не обратили внимание, в частности новый «фундамент» для Высшего совета правосудия.
Вихід конкурсної комісії
Основне, що має змінити роботу ВККС, яку недавно на з’їзді суддів охрестили неадекватною, — порядок добору її членів. Останнім часом траплялося, що суб’єкти призначення не повністю заповнювали свої квоти. А у випадку з уповноваженим Верховної Ради з прав людини та головою Державної судової адміністрації ситуація з призначенням узагалі дійшла до абсурду.
Можливо, цей факт і спонукав авторів закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 №193-IX перевернути систему формування комісії з ніг на голову.
Участь суддів у доборі «кваліфікаційників», як того вимагають міжнародні партнери, формально перейде до суддівського самоврядування. Рада суддів самостійно обере трійку, яка відповідатиме за створення ВККС. Другу трійку сформують із міжнародних експертів, яких делегують міжнародні організації. За логікою формулювань, це мають бути ті самі особи, які входять до складу громадської ради міжнародних експертів.
При цьому законодавець віддає іноземцям вирішальне слово у формуванні складу ВККС. Адже, за законом, рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від присутніх членів конкурсної комісії, за умови, що троє з них є міжнародними експертами.
Водночас приїжджати до Києва на засідання комісії їх ніхто не зобов’язує. Тож, якщо робота у віддаленому режимі з використанням електронних засобів зв’язку буде нескоординованою, не відомо, коли новоутворена комісія приступить до виконання своїх обов’язків. Адже закон уже визначив для неї першочерговий план і навіть строки на його виконання.
Нагальні завдання
Так, протягом двох місяців з дня формування її нового складу ВККС має провести добір суддів до касаційних судів з-поміж тих, хто працює у Верховному Суді, «за критеріями професійної компетентності, етики та доброчесності». Крім цього, за ці ж два місяці комісія повинна завершити процедуру добору кандидатів на посаду судді місцевого суду.
Можливо, найбільш важливим є те, що до визначення поняття «комісія» додали одне слово. Ще кілька днів тому вона сприймалась як державний орган суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя. А відтепер вона буде таким саме органом, але колегіальним. Тлумачний словник пояснює цей термін як «керівництво, що здійснюється групою осіб». Отже, правова норма звільнила голову комісії, який міг приймати певні рішення одноособово, від управління цим органом.
Чи звернуть увагу правонаступники на цю зміну, стане зрозуміло вже після того, як вони почнуть діяльність у новій комісії. До речі, як і передбачалося, до їхнього кола не ввійдуть обрані з’їздом на минулому тижні Олександр Панасюк із Вінницького апеляційного суду та Тетяна Широян із Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. Проте, якщо вони подадуть документи на новий конкурс, цілком можливо, що РСУ підтримає їхні кандидатури, бо на це є воля з’їзду.
Відкрита робота правосуддя
У дещо зміненому порядку діяльності ВРП з’являться нові гасла: швидкість та ще більша швидкість. Майже всі строки, визначені у профільному акті, закон №193-IX поділив на два. Так, у випадку підтвердження інформації щодо наявності підстав для звільнення члена ВРП його колеги мали 4 місяці на «розслідування», а тепер — 2. За таким же принципом ВРП розглядатиме скарги на рішення дисциплінарних палат — не пізніше від 30 днів із дня їх надходження, хоча донедавна мала на це 2 місяці.
Для звільнення членів ВРП чи ВККС знадобиться не 14, а 11 голосів. Усунення з посади також зможе ініціювати комісія з доброчесності та етики (3 члени ВРП, 3 міжнародні експерти). Тож, якщо остання запідозрить представника ради у недоброчесності, розглянути його питання слід за 5 днів. Мабуть, для цього у закон додали ще одну підставу для звільнення — недотримання етичних стандартів судді як складової професійної етики члена ВРП.
До речі, процедура голосування «за» (а точніше «проти») звільнення членів ВРП залишилася в тому вигляді, як її пропонував автор — Руслан Стефанчук. Тож юридично бездоганно провести операцію з видалення недоброчесних буде неможливо через неоднозначне формулювання (див. «Два експерти — то є сила!», «ЗіБ»). Навіть якщо впродовж місяця комісія виявить у складі Ради «неналежні елементи».
Загалом утворення «великої інквізиції», очевидно, не розраховане на дружні взаємини в колективі. Адже колеги по ВРП, які входитимуть до складу комісії, матимуть певні важелі впливу на тих, хто такого привілею не має. Причому місія міжнародних експертів у комісії добіжить кінця через 6 років після її утворення. А отже, після спливу цього часу всередині ВРП залишиться такий собі неконтрольований трибунал.
Чи стимулюватиме це діяльність органу — сказати важко. А от те, що із закону зник припис — «дисциплінарна палата обговорює результати розгляду дисциплінарної справи в нарадчій кімнаті», — неодмінно.
Пострах правосуддя
Закон передбачив для комісії цікаві повноваження. Тож серед іншого «доброчесники» повинні будуть сприяти врахуванню членами ВРП та ВККС громадської думки під час виконання покладених на них завдань. Мабуть, через цей факт активісти вітають чергову судову реформу.
А ще члени комісії стануть ревізорами для усіх членів Ради, крім Голови ВС, та зможуть ініціювати притягнення до відповідальності «верховників». Якщо знайдуть за що, то зможуть відсторонити суддів від посад. Коротше кажучи, комісія у теорії має стати пострахом правосуддя.
Утім, життя ВРП суттєво зміниться і без неї. Адже кількість дисциплінарних скарг, можливо, й збільшиться, а перевіряти їх члени Ради зможуть лише з приводу дотримання вимог закону. А от шукати підстави для залишення скарги без розгляду або відмови у відкритті дисциплінарної справи не будуть. Знову ж таки — економія часу.
Вона проявиться також у тому, що фігуранта «дисциплінарки» більше не чекатимуть. Адже у разі першої відсутності судді чи скаржника розгляд дисциплінарної справи відбуватиметься без їхньої участі, за винятком випадків, коли суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням.
Усі ці деталі діяльності ключових органів правосуддя не пом’якшують факту скорочення «верховників», хоч і не зменшують радості від вирівняння суддівських винагород. І хоч позитив сприймається однозначно, з негативом миритися ніхто не хоче...
На те, аби у залі засідань ВККС з’явилися нові обличчя, закон відводить 90 днів.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!