Начисление арендной платы и других платежей прекращается только с момента подписания акта приема-передачи помещений
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
20 листопада 2012 року м.Київ №3-54гс12
Судова палата в господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Барбари В.П.,
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І., Фесенка Л.І., Шицького І.Б.,
за участю представників: фізичної особи — підприємця Особи 2,
Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» — Особи 2, Особи 3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи — підприємця Особи 2 про перегляд постанови ВГС від 11.01.2012 у справі №12/75-2167-33/75-4/180 за позовом ФОП Особи 2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення суми,
ВСТАНОВИЛА:
До Верховного Суду звернувся ФОП Особа 2 із заявою про перегляд постанови ВГС від 11.01.2012 у справі №12/75-2167-33/75-4/180 в частині відмови в стягненні орендної плати.
В обгрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав копії постанов ВГС: від 26.06.2007 у справі №36/75, від 22.09.2010 у справі №8/5пн, від 27.04.2011 у справі №12/99-1806 та від 19.07.2012 у справі №36/12, у яких Вищий господарський суд, застосовуючи ті ж самі норми матеріального права до правовідносин, подібних тим, про які йдеться в оскаржуваній постанові суду, дійшов інших правових висновків щодо вимоги про стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після розірвання договору оренди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата в господарських справах ВС дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.
Під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами договору оренди нежилого приміщення №б/н від 5.11.2007, укладеного між ФОП Особою 2 та товариством, позивач зобов’язався передати, а відповідач — прийняти в тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 118,8 м2, що знаходяться за Адресою 1. Передання здійснюється за актом приймання-передачі не пізніше 5 робочих днів після підписання сторонами договору.
Судами також встановлено, що листом від 28.01.2009 №432 ГО відповідач повідомив позивача про одностороннє розірвання договору та про припинення користування приміщеннями з 1.05.2009. Таке право передбачено п.8.3 договору.
Згідно з п.2.3 договору після закінчення або дострокового припинення терміну дії оренди орендар повертає орендодавцеві приміщення за актом приймання-передачі приміщень, складеним протягом 15 робочих днів після закінчення або дострокового припинення терміну оренди за формою, наведеною в додатку №3 до договору, у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату підписання попереднього договору, враховуючи нормальний знос протягом терміну оренди. Орендодавець та орендар спільно перевіряють приміщення на предмет будь-якого пошкодження, заподіяного не внаслідок зносу. З моменту підписання акта приймання-передачі приміщень припиняється нарахування орендної плати та інших платежів.
Крім того, судами нижчих інстанцій встановлено, що відповідач припинив сплату орендної плати за користування приміщеннями, починаючи з 1.05.2009, та в порушення умов п.2.3 договору повернув приміщення позивачеві за актом приймання-передачі лише 1.04.2011.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.3 ст.653 ЦК у разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Частиною 2 ст.795 ЦК встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Керуючись зазначеними нормами законодавства та враховуючи те, що п.2.3 договору передбачено, що після закінчення або дострокового припинення договору нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень позивачеві, який було підписано лише 1.04.2011, Вищий господарський суд дійшов передчасного висновку про безпідставність позовних вимог у частині стягнення заборгованості по орендній платі.
Згідно з ч.2 ст.11125 ГПК у разі якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.11116 цього кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обгрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання.
Враховуючи викладене, спірні правовідносини має бути врегульовано з урахуванням положень стст.627, 629, ч.3 ст.653 та ч.2 ст.795 ЦК та п.2.3 договору.
Слід зазначити, що в постановах Вищого господарського суду: від 26.06.2007 у справі №36/75, від 22.09.2010 у справі №8/5пн, від 27.04.2011 у справі №12/99-1806 та від 19.07.2012 у справі №36/12, на які заявник посилається, як на доказ неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції правильно застосував положення ст.629 та ч.2 ст.795 ЦК та дійшов вірних висновків щодо задоволення вимоги про стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після розірвання договору оренди.
Керуючись стст.11123—11125 ГПК, Судова палата в господарських справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву фізичної особи — підприємця Особи 2 задовольнити.
Постанову ВГС від 11.01.2012 у справі №12/75-2167-33/75-4/180 в частині відмови у стягненні орендної плати скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.11116 ГПК.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!