Председатель ОАХС Наталья Морщагина:

«Все акции протеста в последнее время происходили под зданием суда, были ничем иным, как спектаклями с участием проплаченных актеров»

Как неоднократно сообщал «ЗиБ», в этом году чрезвычайно обострилась проблема охраны зданий судов, а если точнее, отсутствия охраны. В связи с этим мы решили пообщаться с председателем Одесского апелляционного хозяйственного суда Натальей Морщагиной. Ведь возглавляемая ею организация неоднократно сталкивалась с попытками давления и попытками повлиять на решение.

 «Обсяг видатків МВС на охорону судів, незважаючи на ліквідацію спеціального підрозділу, не змінювався»

— Наталіє Станіславівно, 20 квітня цього року поліція припинила охорону приміщення, в якому розташовані ваша установа та Господарський суд Одеської області. Чому правоохоронці прийняли таке рішення, чи намагались ви переконати їх не знімати охорону?

— З прийняттям закону «Про Національну поліцію» в системі органів внутрішніх справ було ліквідовано спеціальний підрозділ судової міліції «Грифон», який забезпечував охорону приміщень, підтримання громадського порядку в суді, припиняв прояви неповаги до суду, а також виконував функції щодо гарантування особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду й учасників процесу.

В «Прикінцевих та перехідних положеннях» закону «Про Національну поліцію» були передбачені зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких Державна судова адміністрація мала створити відомчу воєнізовану судову охорону.

Сьогодні тимчасово, до створення спеціалізованої служби охорони при ДСАУ, функціональні обов’язки щодо охорони судів покладені на підрозділи Національної гвардії та Національної поліції.

При цьому, за даними Міністерства фінансів, під час формування держбюджету на 2016 рік обсяг видатків МВС на охорону судів, незважаючи на ліквідацію спеціального підрозділу, не змінювався. Тобто правоохоронці отримали кошти в повному обсязі.

Проте навесні головне управління поліції в Одеській області надіслало до судів загальної юрисдикції, розташованих у м.Одесі, та до територіального управління ДСАУ повідомлення про припинення охорони судів та необхідність укладення договору з управлінням поліції охорони про надання відповідних послуг. А це знову ж таки передбачає необхідність виділення бюджетних коштів.

Із цього приводу голови судів Одещини підготували спільне відкрите звернення до перших осіб держави та керівників правоохоронних органів щодо неприпустимості припинення охорони судів та необхідності вжиття невідкладних заходів для її відновлення.

На жаль, це питання й досі не вирішене, будь-якої відповіді на наше звернення ми не отримали, жодних заходів не вжито.

— В деяких випадках поліції не було навіть під час масових заходів біля приміщення суду. Чим правоохоронці пояснювали свою відсутність?

— Сьогодні виклик додаткових підрозділів поліції для забезпечення громадського порядку під час судових засідань здійснюється за ухвалою суду, і в більшості випадків вони, звісно ж, реагують.

Проте, крім безпосереднього прибуття, будь-яких дій щодо підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, затримання правопорушників працівники поліції не вчиняють. Тому ми чекаємо не на пояснення, а на виконання ними своїх функціональних обов’язків.

Адже останнім часом як у Господарському суді Одеської області, так і в Одеському апеляційному господарському суді розглядаються справи, які мають значний суспільний резонанс. Дедалі частіше їх розгляд супроводжується пікетуваннями та блокуванням роботи установ, актами агресивного фізичного та психологічного тиску на суддів.

Уже відпрацьовано алгоритм впливу на суд з метою отримання бажаного рішення: спочатку на так званих ідейних сайтах суддів поливають брудом шляхом поширення недостовірної, принизливої інформації з метою їх дискредитації в очах суспільства, формуючи в людей думку про те, яке рішення слід вважати правильним. Потім у суді з’являються «громадські активісти», більшість з яких навіть не знають, заради чого зібрались. Вони влаштовують мітинг, розгортають прапори та агітаційні плакати, іноді обладнують місця «громадської люстрації»: привозять альфатери, шини та інший інвентар. Також лунають погрози розправи або мають місце спроби такої розправи. В деяких випадках (їх кількість по Одесі наближається до 50) надходять повідомлення про мінування приміщень суду.

Ми розуміємо, що іноді пересічні громадяни мають право доводити до відома суду свою громадську позицію шляхом проведення мирних зібрань, щоб у такий спосіб досягти справедливості. Проте наведені факти свідчать не про зростання правосвідомості, а про відверте втручання у здійснення правосуддя з боку конкретних осіб.

На жаль, стан незалежності суду як базової засади функціонування судової системи залишається критично незадовільним головним чином унаслідок бездіяльності правоохоронних органів та зловживань своїми правами з боку так званих громадських активістів.

«Безкарність протиправних вчинків закріплює у свідомості громадян можливість самосуду»

— Чи почастішали випадки тиску на суд після того, як з приміщення була знята охорона?

— Згідно з даними моніторингу та обліку звернень суддів щодо втручання в їхню діяльність, розміщеними на офіційному сайті Ради суддів, у 2015 році зареєстровано 62 такі звернення, а з початку 2016 — вже 59, і це не враховуючи останніх подій в Одеському апеляційному округу та в м.Києві.

Численні звернення до РСУ є свідченням того, що останнім часом випадки тиску на суддів стали звичайним явищем. Більше того, дедалі частіше окремі суб’єкти переходять від морально-психологічного тиску до фізичної розправи, що взагалі ставить під загрозу життя та здоров’я як суддів, так і присутніх в приміщенні суду громадян, включаючи працівників апарату, учасників проваджень, відвідувачів та інших.

Безкарність протиправних вчинків закріплює у свідомості громадян можливість самосуду.

— Як реагувала юридична спільнота Одещини на випадки тиску? Ви відчували підтримку представників інших судів, адвокатів, науковців?

— Реакція юридичної спільноти на такі випадки була й залишається активною: юристи не тільки підтри-
мують, а й шукають шляхи припинення тиску на суд.

Як судді, так і органи суддівського самоврядування усвідомлюють критичність ситуації, в якій опинилася вся судова система, тому вживають активних заходів щодо її вирішення.

Проте сьогодні ця проблема стосується не тільки судової системи, а й безпосередніх учасників процесу: сторін, спеціалістів, адвокатів.

Факти неправомірного впливу на суд, у тому числі шляхом поширення неправдивих повідомлень про мінування приміщень, спрямовані на зрив засідань, нівелюють основні конституційні права громадян на доступ до правосуддя та здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів у розумні строки.

Масові заходи, які влаштовують так звані активісти, несуть загрозу всім учасникам процесів. На це звертають увагу і голова Спілки адвокатів Одеської області Йосиф Бронз, Спілка юристів Одеської області та регіональний фонд підтримки підприємництва в області.

Право на ефективний судовий захист прав та інтересів особи, гарантоване Конституцією, нерозривно пов’язане із незалежністю суддів як неодмінною умовою неупередженого здійснення правосуддя, яка, у свою чергу, забезпечується забороною втручання у діяльність судів. Представники юридичної спільноти це розуміють.

Так, 13 жовтня комітет з процесуального права Асоціації правників України направив на ім’я уповноважених осіб органів державної влади резолюцію щодо ситуації, яка склалася внаслідок незабезпечення охорони судів, і підтримки в судах громадського порядку.

У зверненні правники наголосили на необхідності розслідування кожного факту незаконного впливу на суддів, установлення цілодобової охорони всіх приміщень судів силами підрозділів поліції та Нацгвардії, а також охорони і підтримки громадського порядку в судах, припинення проявів неповаги до суду, забезпечення функціонування та фінансування служби судової охорони ДСАУ. Також закликали громадськість не допускати фактів утручання у здійснення правосуддя, незаконного впливу на суд або суддів у будь-який спосіб, неповаги до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою підірвати довіру до суду або вплинути на безсторонність суду, не підбурювати до невиконання судових рішень.

Спілка юристів Одеської області подала до правоохоронних органів заяву про вчинення кримінального правопорушення за фактами подій, які мали місце 5 жовтня в нашому суді. Зокрема, голова спілки повідомив про оскарження незаконної бездіяльності правоохоронців при виконанні обов’язків щодо підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду.

Небезпечні явища, з якими стикається українська Феміда, викликали стурбованість і в міжнародних експертів. Так, на заході «Підходи до забезпечення безпеки в судах України» голова Консультативної місії ЄС Кястутис Ланчинскас зазначив, що без гарантування безпеки в судах правосуддя не буде.

Ми сподіваємось, що на ці звернення відреагують керівники держави.

«Поліція фактично самоусунулася від виконання функцій, покладених на неї державою»

— Для вирішення ситуації у вашому суді оголошували попереджувальний страйк. Якою була у зв’язку із цим реакція представників органів влади?

— Рішення про припинення слухань справ 5 жовтня Одеський апеляційний господарський суд і Господарський суд Одеської області прийняли на підставі ст.126 закону «Про судоустрій і статус суддів» та на виконання вимог Конституції, норм цього закону, міжнародного законодавства, зокрема Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи, щодо здійснення правосуддя незалежним та безстороннім судом. Тому вживати термін «страйк» у цьому випадку некоректно.

Психологічний і фізичний вплив на суддів з метою прийняття бажаного рішення є прямим порушенням принципів здійснення правосуддя. Ухвалення будь-якого вердикту в подібних умовах ставить під сумнів його законність. Більше того, така зухвала поведінка несе загрозу життю та здоров’ю суддів, учасників процесу, працівників апарату.

Хочу наголосити, що РСУ підтримала нашу ініціативу й рекомендувала зборам суддів у випадках неможливості здійснення правосуддя приймати рішення про тимчасове зупинення розгляду справ до усунення обставин, які зумовили виникнення небезпеки.

Незалежність судової влади як головна умова забезпечення верховенства права не є прерогативою чи привілеєм та надається для захисту не інтересів суддів, а верховенства права і всіх тих, хто прагне й очікує справедливості.

На жаль, реальних кроків з боку представників органів влади для розв’язання цих проблем поки що не було зроблено. Але сподіваємось, що резонанс, викликаний подіями останніх тижнів, нарешті приверне увагу очільників держави.

— Яким чином зараз забезпечується охорона будівлі?

— Законодавець передбачив часткове відновлення охорони будівель судів. «Прикінцевими положеннями» закону «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що тимчасово, до початку виконання в повному обсязі повноважень Службою судової охорони, підтримання громадського порядку в суді й охорону приміщень суду здійснюють підрозділи поліції та Нацгвардії.

Але всупереч згаданим положенням та численним зверненням до головних управлінь Національної поліції в Одеській області та Нацгвардії охорона адміністративної будівлі, в якій розміщуються суди, не здійснюється.

Завдяки підтримці ДСАУ забезпечено охорону лише приміщення суду.

Але відповідна служба не має права проводити особистий огляд щодо наявності у відвідувачів зброї або небезпечних речовин, застосовувати спеціальні засоби тощо.

— З 2018 р. у судовій системі має з’явитися власна служба охорони. Як ви вважаєте, це оптимальне вирішення ситуації чи варто залишити питання охорони за МВС?

— Безумовно, наявність власної служби охорони — це ще один крок до реалізації принципу незалежності.

Як виявилося, навіть ситуація з охороною приміщень може стати інструментом впливу на суд та можливість його функціонування в нормальному режимі. Вночі 1 жовтня на знак протесту проти рішення районного суду була знята охорона в судах столиці та вищому органі судової влади. Такі ситуації в жодному разі не повинні повторюватись.

Але сьогодні головна проблема полягає не в тому, хто краще забезпечить реалізацію положень закону щодо здійснення охорони судів, а в тому, чи зможуть ці органи забезпечити основні гарантії незалежності судової влади.

На жаль, ситуація зайшла в глухий кут. Новий орган — Служба судової охорони ще не створений, старий — спеціальний підрозділ судової міліції МВС «Грифон» розформовано, а поліція фактично самоусунулася від виконання функцій, покладених на неї державою.

«Намагання дискредитувати судову систему стали характерними й для політичних сил незалежно від їх ідеологічного спрямування»

— З якими формами тиску ви найчастіше стикались: вуличними протестами, погрозами чи, можливо, запрошеннями у «високі кабінети» та натяками на бажане рішення? Які методи впливу найбільш небезпечні для суддівської незалежності?

— Будь-який вплив є небезпечним і незаконним з правової точки зору.

Характерною рисою сьогодення судових органів є їх функціонування в умовах морального, психологічного та інших видів тиску, який чиниться через ЗМІ, Інтернет шляхом агресивних спроб посадових осіб держави принизити та заплямувати суддів, домогтися прийняття вигідних рішень. Але найбільше занепокоєння викликає той факт, що нині вже перейдена межа: дехто переходить від морально-психологічного тиску до фізичної розправи.

Намагання дискредитувати судову систему стали характерними й для політичних сил незалежно від їх ідеологічного спрямування.

Такі явища детонують у суспільній свідомості проявами агресивного фізичного та психологічного тиску на суддів, що в сукупності підриває авторитет не тільки судових органів, а й держави в цілому.

У цьому контексті особливу стурбованість викликають окремі публікації, виступи, які свідчать про цілеспрямований підрив довіри до судів. Непоодинокими є факти довільного тлумачення обставин справи, як правило, на підставі однієї з версій подій, а висновок про упередженість суду грунтується на інформації, наданій однією зі сторін процесу. Траплялися випадки, коли автори публікацій заздалегідь робили висновки про результати розгляду справи та упередженість суду.

Яскравим прикладом є нещодавній виступ Євгена Червоненка з приводу відвертого приниження судді Одеського апеляційного господарського суду в конкретній справі, розгляд якої по суті ще не закінчено. Погано орієнтуючись у питанні, фактах та результатах розгляду справи, політик мав єдину мету —  дискредитація судді для отримання бажаного рішення.

Подібне висвітлення діяльності суду зумовлює формування в суспільстві стереотипів про судову систему, знижує рівень правосвідомості громадян, сприяє поширенню правового нігілізму, підриває авторитет правосуддя.

Іншою проблемою стали «громадські активісти», від яких нині залишилася тільки назва. Майже у всіх випадках вони відстоюють чийсь приватний інтерес заради заробітку, нівелюючи своє суспільне призначення. Всі акції протесту, які останнім часом відбувалися під будівлею суду, були не що інше, як вистави за участю проплачених акторів.

Ще одним фактором, який, на мою думку, найчастіше впливає на здійснення провадження в розумні строки, є систематичне «мінування» приміщень суду. Це зумовлює постійне відкладення розгляду справ та ставить під загрозу життя суддів і працівників суду, незважаючи навіть на те, що майже всі випадки «мінування» виявляються непідтверженими.

— Як ви рекомендували б колегам діяти у подібних ситуаціях?

— Важливо в кожному випадку використовувати всі можливі правові механізми захисту: звернення до правоохоронних органів, органів суддівського самоврядування, оприлюднення інформації на веб-сторінках судів тощо.

Нехай ці заходи не дуже дієві, але в будь-якому разі факти неправомірного впливу на суд мають бути документально зафіксовані та доведені до відома уповноважених органів.

У випадку неможливості здійснення правосуддя у зв’язку із загрозою життю і здоров’ю суддів, працівників апарату чи відвідувачів на загальних зборах суддів слід прийняти рішення щодо тимчасового зупинення розгляду справ до усунення відповідних обставин.

З одного боку, головна мета — це гарантувати безпеку людей, а з другого — уникнення ситуацій, коли кожне судове рішення, прийняте в умовах тиску, може бути поставлене під сумнів як незаконне.

Ще раз наголошую, що це не демарш чи страйк. Відповідні дії з правової точки зору зумовлені вимогами Конституції та законодавства.