Преодолеть пробелы в хозяйственном процессуальном праве поможет институт признания решения недействительным
Простота норм Хозяйственного процессуального кодекса и высокая квалификация судей обеспечивают быстрое и компетентное рассмотрение споров. В то же время общественные отношения имеют динамический характер. Поэтому проведение ревизии нормативно-правовых актов является одной из задач законотворчества. Так, отсутствие правового механизма нивелирования силы решения суда, принятого в соответствии с требованиями материального и процессуального законодательства, кроме как путем его отмены или изменения, создает коллизию норм хозяйственного процессуального права. Устранить ее можно и нужно при обработке нового ХПК.
Теорія і практика апеляційного перегляду
За результатами опитування жителів України, які користувались послугами судів, господарські суди отримали найвищу оцінку як щодо довіри до самого суду, так і стосовно визнання законності та справедливості їх рішень. Господарські суди лідирують не тільки за рівнем довіри, а й за показниками наповнення державного бюджету від сплати судового збору. Так, згідно з інформацією ресурсу «Ракурс» вони вносять у державну казну більше, ніж усі інші спеціалізації разом узяті. Тільки від діяльності господарських судів першої інстанції бюджет поповнюється на 480 млн грн. у рік. У цілому ж система госпсудів щороку дає державі понад 0,5 млрд грн. і сама себе окупає (враховуючи витрати бюджету на її утримання). Це більше від половини загального обсягу судового збору (попри те що загальних та адміністративних справ сукупно значно більше, ніж господарських).
Ці показники зумовлені оперативною та кваліфікованою роботою суддів, що не в останню чергу залежить від доступності та простоти норм ГПК. Тому законодавець має своєчасно реагувати на виявлені практикою колізійні норми, аби їх наявність не впливала на рівень довіри суспільства до суду.
Так, процесуальним законодавством установлено виключний перелік підстав для скасування або зміни в апеляційній інстанції рішення місцевого господарського суду (ч.1 ст.104 ГПК). Водночас законодавцем не обмежено часовими проміжками право боржника виконати своє зобов’язання у добровільному порядку до його виконання в примусовому. Тому досить часто трапляються випадки, коли на розгляд апеляційної інстанції надходить скарга на рішення, яке вже повністю або частково виконане. Однак виконання відбулося після його прийняття судом першої інстанції.
З точки зору теорії, відмова у задоволенні такої скарги не може вважатися правомірною, оскільки на дату розгляду справи зобов’язання частково або повністю припинене. Отже, заборгованість повністю або частково відсутня, тому вимоги про її стягнення є необгрунтованими.
З практичного погляду, скасування такого акта також не буде однозначно правомірним. Адже при прийнятті оскаржуваного рішення не порушено норм матеріального та процесуального права, а заборгованість мала місце. Таким чином, рішення є законним та обгрунтованим.
Більше того, ст.104 ГПК не передбачає такої підстави для скасування рішення, як відсутність предмета спору, що існував на момент його розгляду по суті судом першої інстанції.
Як правило, оскаржуване рішення залишається без змін, а постанова апеляційної інстанції містить посилання на передбачене ст.117 ГПК право сторони звернутися до суду із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Зобов’язання з подвійним виконанням
Такий підхід не є беззаперечним, оскільки апеляційний суд під час перегляду рішення користується правами, наданими суду першої інстанції. Тобто розглядає справу по суті та уповноважений встановлювати факт наявності або відсутності у відповідача заборгованості.
До того ж, при такому підході до вирішення наведеної колізійної ситуації взагалі незрозуміло, яким чином боржник може захистити свої права (включаючи уникнення подвійного виконання зобов’язання), якщо на виконання рішення не видається відповідний судовий наказ.
Аналогічна ситуація може мати місце не лише у справах про стягнення заборгованості. Наприклад, у разі подання віндикаційного позову, коли судом першої інстанції задовольняються вимоги власника про витребування майна із чужого незаконного володіння, але таке майно повернуте позивачеві до перегляду справи в апеляційній інстанції.
Окремої уваги заслуговує ситуація, коли в процесі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів іпотекодавець до продажу відповідного майна виконує основне зобов’язання та відшкодовує всі витрати та збитки, які поніс іпотекодержатель. Отже, на підставі положень ст.42 закону «Про іпотеку» припиняється реалізація предмета іпотеки. Тобто припиняється виконання рішення, яке набрало законної сили.
Більше того, згідно з приписами стст.3, 17 закону «Про іпотеку» разом із припиненням основного зобов’язання припиняється іпотека. Тому чинне рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, навіть прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, створює ризик подвійного стягнення та порушення прав іпотекодавця.
Спільним у наведених ситуаціях є те, що на дату ухвалення таких рішень вони були прийняті відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства, при повному з’ясуванні та доведеності фактичних обставин справи, викладені в рішеннях висновки відповідають обставинам справи, а отже, в суду апеляційної інстанції відсутні передбачені ГПК підстави для їх скасування. Водночас на момент перегляду рішення апеляційним господарським судом, який на підставі приписів ст.99 ГПК користується правами суду першої інстанції та здійснює його перегляд у повному обсязі, зобов’язання сторін є припиненими у зв’язку з їх виконанням. Тож чинність таких рішень може порушувати права сторін.
Нівелювати наслідки нечинністю
Вирішення викладеної колізійної ситуації вбачається у запровадженні в господарське процесуальне законодавство інституту визнання рішення нечинним. Тобто надання можливості судам апеляційної та касаційної інстанцій, не скасовуючи та не змінюючи відповідного рішення, нівелювати наслідки його прийняття.
У новому проекті ГПК, який нині обговорюється у вищих органах державної влади, цей інститут передбачений. Однак такі повноваження в судів апеляційної та касаційної інстанцій виникають лише в разі подання заяви про відмову від позову чи мирову угоду сторін, на підставі якої суд постановляє ухвалу про прийняття відмови від позову або про затвердження мирової угоди, котрою одночасно визнає нечинним рішення місцевого господарського суду та закриває провадження у справі (ч.2 ст.254, ч.2 ст.280 проекту).
Також касаційному суду пропонують надати право визнати нечинною раніше прийняту ним постанову в разі, якщо скарга подана в установлені кодексом строки, але надійшла після закінчення розгляду справи, або коли строк подання касаційної скарги поновлено й особа, яка її подала, не була присутня під час розгляду справи, та наведені обставини є підтвердженими та обгрунтованими (ст.278 проекту).
Проте ці положення акта потребують доопрацювання щодо розширення переліку підстав для визнання рішення нечинним. Зокрема, апеляційній та касаційній інстанціям слід надати право припиняти/закривати провадження також з підстави припинення зобов’язання, що було предметом спору, у зв’язку із чим рішення визнається нечинним. Звісно, якщо судом першої інстанції прийнято законне та обгрунтоване рішення, а обставини, які стали підставою для припинення/закриття провадження, виникли після його прийняття.
Запропоновані зміни не є новелою в національному законодавстві. Так, стст.198, 203 Кодексу адміністративного судочинства передбачено право апеляційного адміністративного суду за наслідками розгляду скарги визнати постанову нечинною та закрити провадження у справі з аналогічної підстави.
Введення цього інституту в господарське процесуальне законодавство сприятиме формуванню сталої судової практики. Адже буде усунута законодавча невизначеність повноважень судів апеляційної інстанції під час надходження до них скарг на рішення, в яких припинилося зобов’язання, що було предметом розгляду (відсутній предмет спору), після їх прийняття.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!