Акцент на розумності

Часто законники не враховують підвищених вимог до оперативності розгляду справ, у яких підсудних тримають під вартою

Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ здійснено узагальнення судової практики судів першої та апеляційної інстанцій у справах стосовно осіб, яких тримають під вартою, судове провадження щодо яких триває понад 6 місяців. У запропонованій частині документа проаналізовано причини недотримання судами розумних строків у кримінальних справах. Зокрема, сфокусовано увагу на неналежній організації роботи суддів.

Низка зобов’язань

Згідно зі статистичними даними Державної пенітенціарної служби станом на 1.04.2013 у слідчих ізоляторах перебували під вартою і числилися за судами 12157 осіб, із них: від 6 місяців до 1 року — 2750 осіб; від 1 року до 2 років — 1629; понад 2 роки — 854 особи.

Відповідно до узагальнених даних судів першої та апеляційної інстанцій (станом на 1.06/01.07.2013) у слідчих ізоляторах перебували під вартою і числилися за судами понад 6 місяців 3846 підсудних, у т.ч. 48 неповнолітніх (особи, що скоїли злочин у неповнолітньому віці).

За результатами аналізу надісланих апеляційними судами узагальнень установлено, що кримінальні справи, в яких тримаються під вартою підсудні, судове провадження щодо яких триває понад 6 місяців, розглядаються в порядку Кримінально-процесуального кодексу 1960 р. Даних стосовно розгляду такої категорії кримінальних проваджень у порядку Кримінального процесуального кодексу 2012 р. від апеляційних судів практично не надходило.

Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованої законом від 17.07.97 №475/97 ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Також згідно з вимогами ст.6 конвенції кожен має право на справедливий і пуб­лічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Із моменту ратифікації конвенції Україна взяла на себе низку зобов’язань у сфері захисту прав людини. Серед них відповідно до стст.32, 46 конвенції є визнання нашою країною юрисдикції Європейського суду з прав людини, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України. З метою врегулювання відносин, що виникають у зв’язку з обов’язком держави виконувати рішення Суду проти України, усунення причин порушення останньою норм конвенції, впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів захисту прав людини та створення передумов для зменшення кількості заяв до ЄСПЛ Верховною Радою прийнято закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV, у ст.17 якого наголошується, що суди при розгляді справ застосовують конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Оскільки, за змістом ст.124 Конституції, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція їх поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, основну роль у забезпеченні ефективного захисту прав і свобод громадян на національному рівні відведено саме судам. Пленум Верховного Суду в п.1 постанови «Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ» від 1.04.94 №3 звернув увагу на необхідність підвищення особистої відповідальності суддів за своєчасний та якісний розгляд судових справ, оскільки дотримання суддями встановлених законом строків розгляду є їхнім обов’язком. При цьому навмисне порушення процесуального закону чи несумлінність, які спричинили несвоєчасне слухання і тяганину при розгляді кримінальних або цивільних справ та істотно обмежили права і законні інтереси громадян, слід уважати, з урахуванням конкретних обставин, як неналежне виконання професійних обов’язків судді.

У сфері захисту прав людини у кримінальному судочинстві серед найбільш поширених проблем, що призводять до порушення конвенційних зобов’язань держави, продовжують залишатися тривалий судовий розгляд кримінальних справ (проваджень) судами через порушення однієї з основоположних загальних засад кримінального судочинства — дотримання розумного строку розгляду; прояви несумлінності у здійсненні правосуддя без затримок; недоліки судової практики, що спричиняють порушення права особи на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до практики ЄСПЛ обчислення строку провадження в кримінальній справі розпочинається з моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, затримання особи за підозрою у скоєнні злочину чи допиту її як підо­зрюваного (навіть допиту особи як свідка, якщо з протоколу допиту вбачається, що на момент допиту слідчий уже підозрював допитуваного в причетності до конкретного злочину) залежно від того, яка із зазначених подій сталася раніше, і закінчується винесенням остаточного рішення в кримінальній справі. У п.253 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «момент, з якого ст.6 конвенції починає застосовуватись до «кримінальних» питань, залежить від обставин справи. Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд надавати перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення», про що йдеться в п.1 ст.6 (п.62 рішення ЄСПЛ від 18.01.2007 у справі «Шубінський проти Словенії».

Для визначення розумності строків кримінального провадження важливе значення має розгляд справи не тільки в місцевому суді, а й в апеляційній та касаційній інстанціях. У п.97 рішення ЄСПЛ від 16.09.2010 у справі «Вітрук проти України» зазначено, що «в кримінальних справах розумний строк, передбачений п.1 ст.6 конвенції, починається з того часу, коли особі було пред’явлено обвинувачення», тобто, інакше кажучи, з моменту офіційного повідомлення заявника компетентним органом про те, що він обвинувачується у скоєнні злочину. Це визначення також застосовується до питання, чи мало місце «суттєве погіршення становища [підозрюваного]», чи ні. Щодо закінчення «відповідного строку», то в кримінальних справах період, передбачений п.1 ст.6 конвенції, включає весь строк провадження у справі, у тому числі пере­гляд рішення апеляційною інстанцією (п.70 рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України».

Перевантаженість — не виправдання

Критерієм оцінювання розумності строку є складність справи, що може бути зумовлена як фактичними обставинами справи, так і різними правовими аспектами, пов’язаними зі справою опосередковано. Складність справи визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачених, підсудних та інкримінованих епізодів злочинної діяльності, характеру фактичних даних, що підлягають установленню, кількості учасників справи (потерпілих, свідків), обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення судового слідства, забезпечення допомоги перекладача, об’єднання матеріалів справи тощо.

У п.116 рішення ЄСПЛ від 12.03.2009 у справі «Вергельський проти України» зазначено: «розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів». При цьому ЄСПЛ зазначає, що відкладення розгляду справи, призначення і проведення експертизи, участь судді в розгляді інших справ, повернення кримінальної справи прокуророві з метою усунення допущених порушень кримінально-процесуального законодавства самі по собі не суперечать чинному законодавству, але можуть призводити до порушення права особи на судочинство в розумний строк (рішення ЄСПЛ від 13.07.83 у справі «Цимерман і Штайген проти Швейцарії»). Не може також бути виправданням збільшення строків судового розгляду відсутність достатньої кількості суддів та їх перевантаженість. Згідно з позицією ЄСПЛ конвенція покладає на держави-учасниці обов’язок організувати роботу своєї судової системи таким чином, щоб суди мали змогу діяти відповідно до вимог п.1 ст.6 конвенції, зокрема розглядати справи впродовж розумного строку (рішення від 6.09.2005 у справі «Павлюлінець проти України»).

Вимоги оперативності розгляду кримінальних проваджень у справах, у яких підсудного тримають під вартою, грунтуються на підвищених вимогах до розумного строку розгляду (з урахуванням виключного ступеня обмеження права особи на волю). Усталена правова позиція ЄСПЛ із зазначеного питання наведена у п.90 рішення у справі «Тодоров проти України»: «Суд також зазначає, що протягом усього кримінального провадження заявник у цій справі тримався під вартою, що вимагало від державних органів, які розглядали справу, особливої сумлінності в здійсненні правосуддя без затримок (див., наприклад, п.83 рішення у справі «Смірнова проти Росії» та п.31 рішення від 31.01.2006 у справі «Юртаєв проти України».

Вимоги про дотримання розумних строків провадження законодавчо закріплені у ст.28 КПК та відповідають наявній практиці ЄСПЛ і нормам конвенції стосовно дотримання прав людини у цій сфері. Зокрема, відповідно до ч.4 ст.28 КПК кримінальне провадження щодо особи, яку тримають під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Підвищені вимоги до судового розгляду кримінальних справ у порядку КПК 1960 р. грунтуються на наявній практиці ЄСПЛ та мають враховуватися судами з огляду на положення ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV.

Під час проведення узагальнення судової практики судів першої та апеляційної інстанцій проаналізовано дані про:

• вичерпний перелік справ стосовно осіб, котрих тримають під вартою, судове провадженнях щодо яких здійснюється понад 6 місяців;

• визначення строків тримання під вартою підсудних;

• кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих підсудним органами досудового розслідування злочинів;

• причини розгляду понад 6 місяців кримінальних справ, у яких до підсудного (підсудних) застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

• способи здійснення судом своїх повноважень у таких справах;

• способи забезпечення судом організації судового розгляду;

• способи реагування суду на випадки порушення розумних строків розгляду стороною захисту, обвинувачення, відповідними державними органами (Державною пенітенціарною службою, експертними установами Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров’я).

Результати аналізу причин недотримання розумних строків розгляду кримінальних справ судами у порядку КПК 1960 р. стосовно осіб, яких тримають під вартою понад 6 місяців, свідчить, що основними причинами затримок при розгляді таких кримінальних справ (проваджень) є:

• неодноразові недоставлення підсудних, яких тримають під вартою, конвойною службою на судові засідання;

• неявка на судові засідання викликаних осіб, без яких розгляд справи неможливий (свідки, потерпілі, експерт, перекладач);

• невиконання постанов суду про примусовий привід підсудних, свідків, потерпілих;

• неявка прокурорів; неявка захисників (адвокатів) підсудного;

• невиконання судових доручень (ст.315¹ КПК 1960 р.);

• складність кримінальних справ, зумовлена значною кількістю учасників процесу, великим обсягом пред’явленого обвинувачення та доказів, які належить дослідити;

• тривалий час проведення експертиз (інколи понад рік);

• надмірна завантаженість суддів;

• заміна суддів у зв’язку із закінченням їхніх повноважень;

• перебування суддів у відпустках, на лікарняних, у відрядженнях, неможливість брати участь у розгляді справи згідно з ст.54 КПК 1960 р.

Необгрунтовані перерви

Відповідно до ч.1 ст.260 КПК 1960 р. головуючий в судовому засіданні керує судовим засіданням, спрямовуючи судове слідство на забезпечення здійснення сторонами своїх прав, усуває з судового слідства все те, що не стосується розглядуваної справи, і забезпечує належний рівень судового процесу.

Незважаючи на суб’єктивні фактори, основною причиною тривалого розгляду справ суддями є неналежна організація ними процесу судового розгляду.

Характерним недоліком у діяльності судів практично усіх областей є оголошення необгрунтовано тривалих перерв між судовими засіданнями (від одного до кількох місяців), багаторазові відкладення слухання справи. Як приклад, у провадженні Голопристанського районного суду Херсонської області на розгляді з 27.10.2011 (понад 1 рік та 10 місяців) перебуває кримінальна справа за обвинуваченням Ю.М. у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.4 ст.187, ч.2 ст.115 Кримінального кодексу. Станом на серпень 2013 р. у цій справі проведено лише 10 судових засідань. Очевидно, що під час судового розгляду справи судом не враховуються підвищені вимоги до оперативності розгляду справ, у яких підсудних тримають під вартою.

Частими є випадки, коли судді не дотримуються процесуальних строків провадження та відкладають розгляд на два і більше місяці, що в умовах тримання під вартою є неприпустимим з огляду на вимоги оперативності розгляду.

Так, у провадженні Миколаївського районного суду Миколаївської області з 10.12.2012 перебуває кримінальна справа за обвинуваченням А.М. у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.189 КК. Попередній розгляд відбувся 30.01.2013. До судового розгляду справу призначено на 13.03.2013. Наступне судове засідання відбулося 29.03.2013, на засідання не з’явилися свідки та потерпілі. 24.04.2013 винесено постанову про привід свідків та потерпілих. Оголошено перерву до 23.07.2013 (фактично 3 місяці).

У Галицькому районному суді м.Львова з 10.02.2012 перебуває на розгляді кримінальна справа за обвинуваченням П.І. за ч.2 ст.187, ч.2 ст.263 КК, Т.В., Л.М. за ч.2 ст.187 КК. У цьому випадку суддя оголошував перерву на 3 місяці між судовими засіданнями, яких за 10 місяців після перерозподілу справи в жовтні 2012 р. відбулося лише 5.

На заваді розгляду

Поширеною є практика відкладення судових засідань через зайнятість судді в іншій справі або перебування його в нарадчій кімнаті. Відповідно до ст.253 КПК 1960 р. на суд покладено обов’язки організаційного забезпечення розгляду кримінальної справи. Вимоги значно вищі в разі тримання підсудних під вартою. Крім того, підсудних доставляє в судове засідання конвойна служба, що вимагає значних організаційних заходів та витрат з державного бюджету.

Так, у Залізничному районному суді м.Львова з 28.10.2011 перебуває на розгляді кримінальна справа за обвинуваченням К.А. за ч.4 ст.187, ст.257, ч.1 ст.263 КК, В.А. за ч.4 ст.187, ч.1 ст.257 КК, К.О. за ч.4 ст.187, ст.257, ч.1 ст.263 КК. До судового розгляду справу було призначено на 27.12.2011 та тричі відкладено у зв’язку з відрядженням головуючого та участю судді в семінарі.

У деяких випадках неможливість судді провести судове засідання було основною причиною того, що кримінальну справу не було розглянуто в розумний строк. В умовах тримання підсудного під вартою такі випадки є неприпустимими, оскільки суд зобов’язаний забезпечити належну організацію проведення оперативного судового розгляду. Наприклад, з 7.12.2011 у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває на розгляді кримінальна справа за обвинуваченням М.І. за ч.1 ст.14, ч.2 ст.258, ч.1 ст.258², ч.1 ст.263 КК; Ш.В. за ч.1 ст.14, ч.1 ст.309, ч.2 ст.258, ч.1 ст.258², ч.1 ст.263 КК; Б.С. за ч.1 ст.14, ч.3 ст.109, ч.1 ст.14, ч.2 ст.258, ч.1 ст.258², ч.1 ст.263 КК. Усіх підсудних тримають під вартою. Внаслідок неналежної організації роботи розгляд цієї справи відкладався через розгляд суддею іншої справи — 6 разів, у зв’язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті — 8 разів.

У провадженні цієї самої судді з 12.10.2012 перебуває кримінальна справа за обвинуваченням К.Д. за ч.3 ст.28, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309, ч.1 ст.263 КК; К.С., К.Є. у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307 КК (усіх — тримають під вартою). Було призначено 9 судових засідань, з яких 8 відкладено через перебування судді у нарадчій кімнаті або зайнятість в іншій справі. Один раз засідання не відбулося через хворобу судді. Таким чином, засідання 10 місяців не проводяться через неналежну організацію розгляду.

В іншому випадку справа за обвинуваченням М.М. за ч.1 ст.286 КК розглядається у Ленінському районному суді м.Севастополя з лютого 2010 року. У 2010—2011 роках у цій справі призначалося всього 14 засідань, з яких відбулося лише 4, у 2012 році — 12, але було проведено тільки 3. При цьому 9 засідань відкладено через зайнятість судді в інших процесах. Крім того, подія злочину у цій справі мала місце у 2009 році, при цьому відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня скоєння нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки.

Інколи судді призначають судові засідання двічі на місяць, що, безумовно, має сприяти оперативному розгляду кримінальних справ, у яких підсудним обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, проте у зв’язку із відсутністю належного планування у більшості випадків розгляд не відбувається. Зокрема, у провадженні Дарницького райсуду м.Києва з 27.01.2011 перебуває на розгляді кримінальна справа стосовно Т.П. (тримання під вартою з 24.09.2007). У зв’язку із відпусткою по догляду за дитиною головуючого судді ця справа 2.10.2012 передана іншому судді. З цього часу у справі призначалося 20 засідань (за 10 місяців), проте з них 9 не відбулося через розгляд суддею іншої справи та підвищення ним кваліфікації.

Кримінальна справа за обвинуваченням Н.В., Б.В., Ю.О. у скоєнні злочинів, передбачених пп.6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.263, ч.3 ст.358 КК, перебуває в провадженні Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області з 17.10.2011 (під вартою тримаються з 1.11.2010). Тричі розгляд справи було відкладено через зайнятість одного із суддів в іншому процесі, 12 разів — у зв’язку із хворобою судді. У цій самій справі мали місце відкладення розгляду через недоставку підсудних, неявку прокурора та хворобу підсудного (по одному відповідно).

У провадженні Центрально-Мі­ського районного суду м.Макіївки Донецької області перебуває справа за обвинуваченням Л.К. та А.О. у скоєнні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК, розгляд якої 8 разів було відкладено у зв’язку із неповним складом суду, 4 рази — через неявку захисника. З наведених причин тривалий час розглядаються справи, в яких особи тримаються під вартою, у Будьоннівському районному суді м.Донецька (4 справи), Центрально-Міському районному суді м.Горлівки (3 справи), Совєтському районному суді м.Макіївки (3 справи).

Трапляються випадки відкладення розгляду справ через відсутність підтвердження того, що учасникам було вручено судові повістки. З цієї підстави двічі відкладено слухання справи за обвинуваченням М.Е. у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК, (під вартою з 13.05.2012) у Дніпровському районному суді м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

До об’єктивних причин тривалого розгляду кримінальних справ слід віднести відсутність вільних залів судових засідань. Прикладом цього є справа за обвинуваченням М.В. у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК, розгляд якої у Шевченківському райсуді м.Києва двічі було відкладено з цієї причини.