Насильство над дитиною в сім'ї: коли і як мають реагувати оточуючі

Для звернення до поліції не потрібно чекати повторення чи самостійно збирати докази. Пояснюємо, які дії вважаються насильством над дитиною і куди звертатися.

Про це повідомляє «Закон і Бізнес» з посиланням на Міністерство юстиції.

Якщо дитина розповідає, що її б'ють удома, сусіди чують крики й дитячий плач, а родичі помічають, що дитина боїться повертатися додому, дорослі мають повідомити поліцію чи службу у справах дітей про можливе насильство. Для цього не потрібно чекати повторення або самостійно збирати докази: перевіряти обставини й давати їм правову оцінку мають уповноважені органи.

Які дії порушують право дитини на безпеку

Право батьків обирати методи виховання має межі: ч.7 ст.150 Сімейного кодексу забороняє фізичні покарання дитини та інші покарання, що принижують її гідність.

Фізичне насильство — ляпаси, стусани, штовхання чи щипання. Відсутність видимих ушкоджень не означає, що насильства не було.

Психологічне насильство — погрози, залякування й приниження, якщо вони викликають у дитини страх за свою безпеку чи безпеку близьких, емоційну невпевненість або шкодять психічному здоров'ю.

Економічне насильство — умисне позбавлення їжі, одягу, залишення без догляду, перешкоджання лікуванню чи навчанню. Водночас матеріальна скрута сім'ї сама по собі не є насильством: така родина може потребувати соціальної підтримки.

Сексуальне насильство — як із фізичним контактом, так і без нього, зокрема сексуальна експлуатація дитини для створення порнографічних матеріалів.

Чи треба чекати систематичності

Ні, повідомляти потрібно вже після першого випадку. Систематичність є ознакою злочину за ст.126-1 Кримінального кодексу, але й окремий випадок може бути підставою для адміністративної відповідальності або відповідальності за іншою статтею КК.

Дитина, яка стала свідком домашнього насильства, теж вважається постраждалою. Відповідно до ст.269 Кодексу про адміністративні правопорушення, якщо насильство вчинено в її присутності, дитину визнають потерпілою незалежно від того, чи заподіяно їй фізичну шкоду. Тому, звертаючись до поліції, варто повідомити про це й попросити зафіксувати цю обставину.

Як діяти, якщо стало відомо про насильство

1. За безпосередньої небезпеки — телефонувати 102: назвати місце перебування дитини, описати подію, повідомити, чи є травми і чи поруч кривдник. Якщо потрібна екстрена медична допомога — викликати 103. У разі травм або підозри на сексуальне насильство слід якнайшвидше звернутися до медзакладу, щоб отримати допомогу й задокументувати результати обстеження.

2. Повідомити і поліцію, і службу у справах дітей — невідкладно, протягом доби, за місцем виявлення чи проживання дитини. Звернення може бути усним або письмовим, зокрема електронним. Варто вказати, що сталося, коли й де, хто міг бути причетний і де зараз дитина. Якщо частина інформації невідома, це не має затримувати звернення.

3. Зберегти наявні матеріали: повідомлення з погрозами, медичні документи, відомості про свідків. Збирати їх слід без ризику для дитини. Підготувати заяви й документи до суду допоможуть юристи системи безоплатної правничої допомоги.

4. Подбати про приватність дитини. Матеріали передають лише уповноваженим органам і фахівцям. Публікації з ім'ям, фото чи подробицями пережитого можуть завдати додаткової шкоди, а ст.10 закону «Про охорону дитинства» забороняє без згоди законного представника розголошувати інформацію, що може зашкодити дитині.

Хто захистить дитину, якщо кривдник — один з батьків

По захист дитини може звернутися той із батьків, хто не є кривдником. Якщо кривдниками є обоє батьків чи інші законні представники або вони ухиляються від захисту дитини, питання допомоги вирішує орган опіки та піклування. Захищати права дитини, зокрема в суді, можуть також баба, дід, повнолітні брат чи сестра, мачуха або вітчим, якщо вони не є кривдниками. Сама дитина теж має право звернутися до служби у справах дітей, органу опіки та інших уповноважених органів.

Які заходи допомагають припинити насильство

Терміновий заборонний припис — виносить поліція на строк до 10 діб за безпосередньої загрози життю чи здоров'ю, за заявою постраждалої особи або з власної ініціативи. Кривдника можуть зобов'язати залишити житло, заборонити входити туди й контактувати з постраждалою особою. Пріоритет має безпека постраждалої особи, незалежно від того, кому належить житло.

Обмежувальний припис — видає суд на строк від одного до шести місяців. Він може передбачати заборону наближатися, контактувати чи перебувати у спільному житлі, а також обмеження спілкування з дитиною. За заявою суд може продовжити припис ще не більш як на шість місяців.

Де отримати консультацію та підтримку

1547 — урядова гаряча лінія з протидії домашньому насильству та насильству стосовно дітей;

116 111 з мобільного або 0 800 500 225 зі стаціонарного — Національна гаряча лінія для дітей та молоді;

0 800 213 103 — система безоплатної правничої допомоги.

Усі діти мають право на безоплатну первинну та вторинну правничу допомогу незалежно від доходу родини. Дитина може звернутися по консультацію самостійно. Якщо її інтереси суперечать інтересам законного представника, про це варто повідомити юристу.

Раніше ми писали, як діяти, якщо дитина зазнала домашнього насильства.

Закон і Бізнес