Що варто знати перед укладенням договору довічного утримання

Набувач стає власником майна ще за життя відчужувача, але продати, подарувати чи заставити його не може. Які ще правила діють для договору довічного утримання.

Про це повідомляє «Закон і Бізнес» з посиланням на «Судову владу».

Договір довічного утримання (догляду) дає змогу передати майно у власність іншій особі в обмін на обов'язок довічно забезпечувати утримання та (або) догляд. Його регулює глава 57 Цивільного кодексу (ст.744–758). Херсонський апеляційний суд пояснив основні правила.

У чому суть договору

Відповідно до ст.744 ЦК, одна сторона, відчужувач, передає другій стороні, набувачеві, у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно чи рухоме майно, яке має значну цінність. Набувач натомість зобов'язується довічно забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом.

Хто може укласти договір

Відчужувачем може бути фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я.

Набувачем може бути:

повнолітня дієздатна фізична особа;

юридична особа.

Набувачів може бути кілька. Крім того, договір можна укласти на користь третьої особи (ст.746 ЦК).

Як укладається договір

Договір укладається в письмовій формі й обов'язково посвідчується нотаріально (ст.745 ЦК).

Якщо передається нерухоме майно, право власності в набувача виникає з дня державної реєстрації цього права (ст.748, 334 ЦК). Тобто, на відміну від спадкування, майно переходить до набувача ще за життя відчужувача.

Що повинен робити набувач

У договорі варто якомога конкретніше визначити, яке утримання та догляд має отримувати відчужувач: харчування, ліки, побутову допомогу, житло, догляд або грошові виплати. Згідно зі ст.749 ЦК, договором можна визначити всі види матеріального забезпечення та догляду. Крім того, у разі смерті відчужувача набувач зобов'язаний його поховати, навіть якщо договір цього прямо не передбачає.

Чи може набувач розпоряджатися майном

Хоча набувач стає власником, до смерті відчужувача він не має права продавати, дарувати, міняти передане майно, передавати його іншій особі чи укладати щодо нього договір застави (ст.754 ЦК). Протягом життя відчужувача на таке майно також не може бути звернено стягнення.

Коли договір можна розірвати

За ст.755 ЦК договір може бути розірваний за рішенням суду:

на вимогу відчужувача або особи, на користь якої укладено договір, якщо набувач не виконує або неналежно виконує свої обов'язки, незалежно від його вини;

на вимогу набувача.

Якщо договір розірвано через невиконання чи неналежне виконання обов'язків набувачем, відчужувач набуває право власності на передане майно і може вимагати його повернення. Витрати набувача на утримання й догляд при цьому не відшкодовуються.

Договір припиняється зі смертю відчужувача.

Суд радить перед укладенням договору чітко визначити види, обсяг, періодичність і порядок надання утримання та догляду. Це допоможе уникнути спорів щодо належного виконання договору в майбутньому.

Закон і Бізнес