Чи підлягає захисту право держави на мобілізацію батька всупереч інтересам дитини, скаже ОП КЦС

Втручання держави у сімейні відносини повинно залишатися виключно в межах необхідності захисту дитини, і не може бути розширене для досягнення інших, опосередкованих адміністративних або організаційних цілей.

Такої позиції дотримується колегія Касаційного цивільного суду, передаючи справу №725/8568/25 на розгляд об’єднаної палати КЦС, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі суд першої інстанції розірвав шлюб між подружжям та визначив місце проживання доньки із батьком.

За результатом розгляду скарги ТЦК, апеляційний суд це рішення скасував, указавши що ним було порушено права та інтереси саме держави, а позов у цій справі «може бути пред’явлено з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для отримання відстрочки від призову».

Колегія КЦС зазначила, що ключовим критерієм у спорах щодо дітей є найкращі інтереси дитини, а не інтереси державних органів чи інших суб’єктів. Спір про визначення місця проживання дитини є класичним проявом сімейного життя у розумінні ст.8 конвенції, а тому участь у ньому та право на оскарження мають бути обмежені колом осіб, чиї права та обов’язки безпосередньо визначаються судом.

Натомість ТЦК та СП не є суб’єктами сімейних правовідносин, а їх гіпотетичний інтерес не надає прав чи обов’язків у межах сімейних спорів між фізичними особами.

Колегія суддів уважає, що поширення права на апеляційне оскарження на ТЦК та СП у сімейних спорах виходить за межі «необхідного у демократичному суспільстві» втручання, порушує баланс між приватною сферою сім’ї та публічними інтересами держави, і фактично створює ризик непропорційного втручання державного органу в сімейне життя, що суперечить змісту ст.8 конвенції.

Інакше виникає ризик підміни сімейного спору публічно-правовим інтересом мобілізаційної політики. Проте сімейне право не може використовуватися як інструмент забезпечення адміністративних потреб держави, так як це суперечить його природі та принципу пріоритету найкращих інтересів дитини.

Тому справу передано на розгляд ОП КЦС для відступу від висновку, викладеного в постановах КЦС від 6.05.2026 у справі №725/9013/25, від 13.03.2024 у справі №495/2284/23, від 1.06.2026 у справі №725/5985/25, від 22.01.2025 у справі №495/432/23, від 19.11.2025 у справі №725/158/25, від 24.12.2025 у справі №725/2192/25 та ін., про право ТЦК та СП оскаржувати рішення у справах про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання.

Закон і Бізнес