Коли рідний дядько чи тітка спадкоємця можуть бути свідками при посвідченні заповіту — ОП КЦС

Рідний дядько/ тітка спадкоємця за заповітом може вважатися членом його сім’ї тільки за умови, що вони і спадкоємець спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного цивільного суду, погоджуючись із позицією колегії КЦС та залишаючи без змін попередні судові рішення у справі №462/863/23, інформує «Закон і Бізнес».

Нагадаємо, що у цій справі позивач просила визнати недійсним заповіт, яким усе майно мати заповідала її сестрі. Як підставу для визнання недійсним заповіту вказувала на те, що він підписаний іншою особою із посиланням на слабкий зір заповідача, хоча її мати протягом життя могла самостійно пересуватися, читати, писати, підписувати документи.

Рішенням районного суду, яке залишив без змін апеляційний суд, у задоволені позову відмовлено.

Водночас, у касаційній скарзі наголошувалося, що заповіт підписаний замість заповідача двоюрідною сестрою спадкоємця в присутності двох свідків, зокрема, рідною сестрою заповідача-спадкодавця.

Справу було передано на розгляд ОП КЦС для відступу від висновку колегії іншої судової палати КЦС, викладеного у постанові від 30.04.2025 у справі №752/4458/23.

ОП КЦС зазначила, що спеціальна норма про свідків заповіту не містить переліку близьких родичів, тому необхідно застосовувати ст.68 ЦК як найбільш близьку за змістом до ст.1253 ЦК. Такими особами є батьки, діти, брати, сестри, і саме ці особи не можуть бути свідками при посвідченні заповітів на користь свого близького родича.

Водночас, законодавець не передбачив у ст.1 ЦК можливості застосування до регулювання спадкових відносин, а саме щодо визначення близького родича в розумінні п.3 ч.4 ст.1253 ЦК, норм публічних законів.

При цьому застосування ст.1 закону «Про запобігання корупції», ст.26 СК, ст.25¹ КЗпП за аналогією закону неможливе при вирішенні питання про визначення поняття «близькі родичі», оскільки в цих актах надаються різні визначення кола таких осіб, що пов’язано зі спеціальними цілями правового регулювання відповідних актів.

Крім того, ОП КЦС підкреслила, що фундаментальним принципом спадкового права є свобода заповіту, яка вимагає поваги до волі заповідача. Кваліфікація заповіту як нікчемного через розширене тлумачення формальних вимог за відсутності реальних дефектів волі особи є неприпустимою.

Закон і Бізнес