Довести і обґрунтувати!

5 аспектів компенсації витрат на правничу допомогу: судова практика

Українське процесуальне законодавство передбачає можливість компенсувати витрати на правничу допомогу за рахунок сторони, що програла спір. Водночас судова практика їх стягнення містить чимало нюансів і суперечливих підходів, тож діяти слід вчасно і зважено.

Строки подання доказів витрат

Частина 8 ст.141 ЦПК передбачає, що сторона має подати ці докази до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після ухвалення рішення. Проте у другому випадку сторона має завчасно (до закінчення судових дебатів) зробити про це відповідну заяву.

Водночас ч.1 ст.246 ЦПК вказує: якщо сторона з поважних причин не може подати докази розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів — суд за заявою цієї сторони, яка була подана до завершення судових дебатів, може вирішити питання судових витрат після ухвалення рішення по суті спору.

Отже, чи потрібно доводити поважність причин, якщо ви подаєте докази витрат вже після ухвалення рішення? З цього приводу Верховний Суд сформував протилежні позиції.

У справі №285/5547/21 він виснував, що сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (постанова від 10.01.2024). Така ж позиція викладена у постанові ВС від 13.02.2024 у справі №757/33206/22-ц, а також у постанові КЦС №346/2744/21 від 22.04.2024).

Іншу думку вища інстанція висловила у справі №520/8662/19 (постанова від 13.10.2021). Сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, в тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов:

ці докази подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду;

сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

У разі подання стороною заяви про надання доказів правничих витрат у 5-денний строк за ч.8 ст.141 ЦПК — суд позбавлений можливості розглядати питання розподілу витрат на професійну правову допомогу до закінчення цього строку і повинен враховувати докази, подані у цей період (постанова ВП ВС від 5.07.2023 у справі №911/3312/21). Докази, які підтверджують розмір судових витрат, повинні подаватися до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови попереднього повідомлення суду про такий намір.

Подібна позиція також сформульована у адміністративному судочинстві. Зокрема, додаткова постанова ВП ВС від 18.01.2024 у справі №9901/459/21 містить такий висновок: у разі зазначення заявником що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду виключає порушення статті, якою передбачена необхідність наявності поважних причин не подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів.

Тож чи потрібно заявляти про поважність підстав для подання доказів витрат після ухвалення рішення по суті?

Вбачається, що питання поважності підстав повинно виникати лише в одному випадку: коли сторона до закінчення судових дебатів не заявила, що планує подати докази витрат після винесення рішення.

Однак, враховуючи неузгодженість ч.8 ст.141 ЦПК з ч.1 ст.246 ЦПК та неоднозначну судову практику все ж варто в будь-якому разі, якщо докази понесених витрат на адвоката подаються після закінчення судових дебатів, зазначати через які поважні причини ці докази не було надано раніше. Навіть якщо вчасно заявили про те, що докази будуть подано протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Про ці 5 днів доцільно заявляти письмово відразу в першій заяві по суті спору, в якій має міститись орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу. Так само відразу ж у цій заяві варто вказувати через які поважні причини відсутня можливість надати всі докази розміру понесених витрат (неможливість спрогнозувати точно кількість судових засідань та вартість цих витрат, можливість для клієнта оплачувати після надання конкретної послуги тощо).

Договір та обчислення гонорару

Одна з поширених причин відмови у компенсації — нечіткий порядок розрахунку гонорару. Зокрема, суди роблять це через відсутність у договорі порядку обчислення розміру гонорару. 

Але розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не має права втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правничої допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору у розумінні ст.627 ЦК.

З цього питання практика ВС також неоднозначна. З одного боку, суд хоче бачити в договорі між клієнтом та адвокатом конкретний розрахунок гонорару. Так, у справі №529/201/20 ВС відзначив (постанова від 28.09.2022), що у разі відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг адвоката суди залежно від конкретних обставин справи та інших доказів мають право відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відсутність в договорі розміру або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару (додаткова постанова ВС від 6.03.2019 у справі №922/1163/18). У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг суди мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

З іншого боку, ВС також указує, що для визначення розміру гонорару достатньо акта виконаних робіт або інших доказів понесення таких витрат.

У додатковій постанові від 7.07.2021 у справі №910/12876/19 ВП ВС підтвердила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має права втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також колегія суддів визнала допустимим обґрунтоване зазначення в акті виконаних робіт лише вартості всього обсягу виконаної роботи, без прив’язки такої роботи до її погодинної або фіксованої вартості (постанова ВС від 23.01.2025 у справі №240/32993/23).

А у постанові від 13.12.2018 у справі №816/2096/17 ВС зауважив, що за змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС розмір витрат на правничу допомогу адвоката… визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті.

Який з цього висновок? Умови договорів можуть бути різними і адвокат та клієнт можуть взагалі погодити післяплату за кожне виконане замовлення з урахуванням його складності та витраченого часу. Вони можуть фіксувати ці витрати в акті виконаних робіт. За таких умов адвокату варто заздалегідь попіклуватись про те, щоб договір містив умови щодо визначення та узгодження розміру гонорару. Такі умови бажано прописувати максимально детально. Як мінімум, має бути прописано що конкретна вартість робіт визначається в рахунку, а оплатою рахунка клієнт висловлює свою згоду з вартістю послуги, вказаною у рахунку. При цьому рахунки мають бути детальні, з описом кожної послуги і вартістю окремо за кожну послугу.

Ну і, звісно ж, при стягненні витрат на правничу допомогу завжди потрібно надавати до суду повний текст договору. Враховуючи, що для представництва інтересів в суді адвокату достатньо надати лише ордер, суд може відмовити у стягненні витрат через те, що адвокат не надав копію договору.

Документи для компенсації

Стаття 134 ЦПК зобов’язує сторони подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які вони понесли або очікують понести у зв’язку з розглядом справи. Теж саме підтверджує й практика ВС.

На думку ВС (постанова ВП від 12.11.2019 у справі №904/4494/18), наведена норма надає суду право (але не обов’язок) у разі невиконання стороною обов’язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Перелік того, що саме може входити до переліку документального підтвердження надання правничої допомоги, міститься у постанові ВС від 20.07.2021 у справі №922/2604/20):

договір про надання правничої допомоги;

детальний опис виконаних доручень клієнта;

акти приймання-передання виконаних робіт (якщо вони передбачені договором, це обов’язково);

рахунки на оплату юридичних послуг;

платіжні доручення або квитанції на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом;

докази направлення заяви з усіма додатками іншим учасникам справи.

Інше спірне питання: чи потрібно зазначати обсяг витраченого часу на виконання доручень клієнта. Якщо договором не визначена фіксована сума гонорару, то для запобігання заперечень краще вказати кількість витраченого часу у детальному описі та акті наданих послуг.

Водночас, у справі №240/32993/23 колегія суддів не погодилась з доводами відповідача про необхідність обов’язкового зазначення в акті виконаних адвокатом робіт розрахунку вартості такої роботи в погодинній прив’язці або зазначення такої вартості у фіксованому розмірі (постанова від 23.01.2025). Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Тож достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії. Зрештою судді визнали допустимим обґрунтоване зазначення в акті виконаних адвокатом робіт лише вартості всього обсягу виконаної ним роботи, без прив’язки такої роботи до її погодинної вартості або фіксованої вартості.

Зменшення суми витрат судом

Суд не має права зменшити суму правничих витрат з власної ініціативи. Це суперечить нормам ЦПК, ГПК та КАС. Адже розмір гонорару визначається лише домовленістю адвоката з клієнтом, а суд не може втручатися в ці правовідносини. Зменшення витрат можливе лише за клопотанням іншої сторони, яка довела їх неспівмірність.

Тож проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати інша сторона (додаткова постанова ВС від 11.12.2020 у справі №911/4242/15.). І якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу, витраченому адвокатом на виконання робіт.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом. Проте цей розсуд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК. Ці критерії суд застосовує за наявності доказів, що надані стороною, яка вказує на неспівмірність витрат (постанова КГС від 13.06.2019 у справі №922/1350/18).

При цьому досвід адвоката не може бути підставою для зменшення витрат. ВП ВС у справі №910/12155/22 зазначив: твердження «чим більш досвідчений адвокат, тим менше він має отримувати відшкодування адвокатських витрат» не відповідає принципу розумності (постанова від 13.02.2024).

Відшкодування несплачених витрат

Компенсації підлягають не лише фактично сплачені витрати. Якщо сторони договору про надання правничої допомоги домовилися про оплату витрат у майбутньому, ці суми також мають бути відшкодовані. І надання до суду банківських документів про сплату адвокатського гонорару не є обов’язковою умовою для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Про це говорять постанови ВС від 26.06.2019 у справі №813/481/18, від 2.10.2019 у справі №815/1479/18, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20.

***

Аналізуючи наведені рішення Верховного Суду, можна зробити висновок про те, що варто подавати до суду якомога більше доказів понесення цих витрат.

Практика компенсації витрат на правничу допомогу неоднорідна. Тому адвокатам варто зважати на суперечливі позиції ВС, передбачати ризики та грамотно формулювати положення договору про надання правничої допомоги.

Стягнення судових витрат — це теж адвокатська послуга, про яку клієнта варто попереджати на самому початку співпраці. При цьому протягом розгляду справи в суді потрібно докласти максимум зусиль, аби цю послугу надати якісно.

Закон і Бізнес