Позивач відмовився від позову: коли компенсуються витрати відповідача, скаже ВП ВС

У разі закриття провадження внаслідок відмови позивача від позову застосуванню підлягає саме ч.3 ст.142 ЦПК (ч.3 ст. 130 ГПК). При цьому відповідач не зобов’язаний доводити необґрунтованість дій позивача.

Такої позиції дотримується колегія суддів Касаційного цивільного суду, передаючи справу №697/1266/20 на розгляд Великої палати ВС, інформує «Закон і Бізнес».

Спір у цій справі стосувався витребування майна із чужого незаконного володіння, а за зустрічним позовом — про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Суд першої інстанції залишив первісний позов без розгляду через неявку позивача. Також прийняв відмову від зустрічного позову, але стягнув із відповідача за первісним позовом 65 тис. грн. витрат на правову допомогу. Натомість відмовив у стягнені таких витрат із позивача за первісним позовом, вказавши, що відповідач не довів необґрунтованості дій позивача.

Апеляційний суд скасував ухвалу в частині стягнення витрат із відповідача за первісним позовом.

Передаючи справу на розгляд ВП ВС, колегія КЦС звернула увагу, що в постанові від 5.09.2022 у справі №755/3436/20 сформовано правовий висновок про те, що ч.5 ст.142 ЦПК вказує на можливість відшкодування понесених відповідачем витрат внаслідок необґрунтованих дій позивача незалежно від підстав закриття провадження (ч.1 ст.255 ЦПК). Натомість ч.3 ст.142 ЦПК визначено безумовне право відповідача на відшкодування витрат лише у разі відмови позивача від позову. Дане право відповідача жодним чином не пов’язується із наявністю чи відсутністю необґрунтованих дій позивача.

Разом з цим, у постанові Касаційного господарського суду від 31.07.2025 у справі №904/5087/22 зазначено, що у випадку відмови позивача від позову, відповідач вправі заявити про відшкодування йому понесених витрат і це право закріплено, зокрема, в ч.3 ст.130 ГПК. Водночас механізм реалізації цього права закріплений у ч.5 ст.130 ГПК, відповідно до якої в разі закриття провадження або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, у випадку відмови позивача від позову і закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК у відповідача згідно з ч.3 ст.130 ГПК виникає право на відшкодування понесених витрат. При цьому розподіл витрат, пов’язаних із розглядом справи, здійснюється відповідно до вимог ч.5 ст.130 ГПК.

Тож колегія суддів КЦС дійшла висновку про необхідність відступлення від висновку КГС, викладеного у постанові у справі №904/5087/22.

ВП ВС оцінила мотиви, викладені в ухвалі КЦС, обґрунтованими й такими, що містять підстави для прийняття справи до провадження, та призначила слухання на 10 червня 2026 року.

Закон і Бізнес