Коли договір іпотеки може вважатися фраудаторним — ВС

Не виключається визнання договору іпотеки та/або договору про внесення змін до нього недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК).

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, частково змінюючи попередні рішення у справі №761/16134/19, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі ПАТ «Укрексімбанк» (перейменований на АТ «Укрексімбанк») звернувся із позовом про визнання недійсними договору іпотеки та договору про внесення змін до нього. Позов мотивований тим, що Особа 1, укладаючи договір іпотеки та додаткову угоду нього із Особою 2, після пред’явлення до нього як до поручителя позову про стягнення суми кредитної заборгованості, діяв очевидно недобросовісно та зловживаючи правами стосовно кредитора.

Рішенням місцевого суду, з яким погодилася апеляційна інстанція, позов задовлено.

Своєю чергою, КЦС зауважив, що у приватному праві існують численні договірні конструкції, які знаходяться поза поділом правочинів на оплатні та безоплатні. Тому вони мають специфіку в кваліфікації їх як фраудаторних правочинів. До таких договорів належать ті конструкції, які мають майновий характер (зокрема, договір іпотеки та/або договір про внесення змін до договору іпотеки).

Тому КЦС зауважив, що не виключається визнання договору іпотеки та/або договору про внесення змін до нього недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК), якщо учасники цивільного обороту використовують такий договір з метою унеможливлення звернення стягнення на майно боржника або для створення переваг одного кредитора перед іншим чи створення «свого забезпеченого кредитора» для боржника. Адже правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які, хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Також КЦС нагадав, що застосування конструкції «фраудаторності» при майновому характері договору (договір іпотеки та/або договір про внесення змін до нього) має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. Очевидно, що для мотивування кваліфікації такого правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги. Таке мотивування має відбуватися через обґрунтування наявності/ відсутності тих обставин, які дозволяють кваліфікувати договір іпотеки та/або договір про внесення змін до договору іпотеки як вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: створення переваг одного кредитора перед іншим чи створення «свого забезпеченого кредитора» для боржника; момент укладення договору (наприклад, після пред’явлення позову про стягнення коштів); контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника (зокрема, син, онук, мати, батько), дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов’язана чи афілійована юридична особа, інший кредитор. Тобто пов’язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами, які вчиняють фраудаторний правочин можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини, навіть трудові чи «товариські».

Закон і Бізнес