Виселення з житла, неефективне розслідування, непропорційне стягнення — огляд ЄСПЛ

Спільне проживання в одному житлі з непроханими особами створює значні наслідки для недоторканності приватного життя особи та інших інтересів, що захищаються ст.8 конвенції.

На цьому наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні від 27.03.2025 у справі «Bilyavska v. Ukraine», інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі заява стосувалася невдалого виселення, ініційованого заявницею — єдиною власницею житлового будинку, проти родин її дорослих дітей (двох подружніх пар із 4 неповнолітніми дітьми). За словами заявниці, вони систематично знущалися з неї та залякували її, неодноразово змушуючи залишати будинок і переїжджати до іншого місця проживання через неможливість мирного спільного проживання.

У рішенні ЄСПЛ зауважено, що під час ініціювання провадження про виселення заявниця посилалася як на положення Житлового кодексу, так і на положення Цивільного кодексу. Проте національні суди зосередилися виключно на положеннях Житлового кодексу й ухвалили рішення не на користь заявниці. Проте у судових рішеннях не було надано жодного пояснення, чому суди не розглянули вимоги заявниці з огляду на положення Цивільного кодексу, на які вона чітко й послідовно посилалася.

ЄСПЛ відзначив, що своїми рішеннями національні суди по суті поклали на заявницю дуже важкий тягар, попри її беззаперечне право власності та надані нею докази щодо її житлових потреб і поведінки відповідачів, при цьому не зробивши жодної спроби оцінити баланс інтересів сторін. Тому констатував, що національні суди не виконали свій позитивний обов'язок за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод — вирішувати спори про приватну власність у спосіб, який не є свавільним або явно необґрунтованим.

Також ЄСПЛ дійшов висновку про те, що було порушення ст.8 конвенції, оскільки національні суди не врахували вразливого становища заявниці (літньої жінки, яка намагалася повернутись у власне житло) та не забезпечили ефективного й справедливого вирішення спору.

Крім цієї справи в огляди практики ЄСПЛ за рішеннями, ухваленими впродовж березня та квітня 2025 року, який підготував Верховний Суд, включено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання державами-учасницями прав, гарантованих конвенцією.

Серед іншого, в огляді наведений перелік рішень, в яких встановлені порушення з боку України, зокрема, у справах (посилання на неофіційний переклад українською мовою):

«Grebenyuk v. Ukraine» (№ 42805/23): непроведення ефективного розслідування дорожньо-транспортної пригоди, яка становила загрозу життю, до якої не були причетні представники держави (ст.2 конвенції);

«Obaranchuk v. Ukraine»: прийняття до розгляду апеляційної скарги на остаточне судове рішення, ухвалене на користь заявниці, від сторони, яка не брала участі в початковому провадженні, та скасування цього рішення в апеляційному порядку в порушення принципу правової визначеності (ст.6 та ст.1 Першого протоколу до конвенції);

«Shpitalnik and Artyukh v. Ukraine»: накладення непропорційних санкцій (вилучення незадекларованої готівки та накладення штрафу) за порушення митних правил (ст.1 Першого протоколу до конвенції);

«Goropashyn v. Ukraine»: позбавлення заявника його земельної ділянки без адекватної компенсації через помилки державних органів при розподілі земель (ст.1 Першого протоколу до конвенції).

Закон і Бізнес