Сам факт того, що електронні пристрої, які потенційно могли містити захищений адвокатською таємницею матеріал, було вилучено й надано доступ до них посадовим особам без будь-якого зовнішнього нагляду або інших гарантій, становив непропорційне втручання в конвенційні права.
На цьому наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні від 23.01.2025 у справі «Reznik v. Ukraine» (№31175/14), інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі ЄСПЛ констатував, що після вилучення під час обшуку електронних носіїв з житла першого заявника, який є адвокатом, їх було направлено стороннім технічним експертам, яким було доручено ідентифікувати та вилучити, окрім документів, зазначених в постанові про дозвіл на проведення обшуку, будь-які документи, що стосувалися ширшого кола компаній і фізичних осіб, а також будь-яку кореспонденцію й видалені матеріали.
ЄСПЛ також зазначив, що ці пристрої зберігалися органами влади протягом значного періоду часу, і цьому немає жодного обґрунтування ні в матеріалах справи, ні в поданнях Уряду. Тому, цих елементів було достатньо для того, щоб встановити, що оскаржуваний обшук не супроводжувався на практиці достатніми процесуальними гарантіями, а тому не може бути виправданий як «необхідний у демократичному суспільстві». Отже, було порушення ст.8 конвенції.
Також ЄСПЛ констатував порушення ст.13 конвенції (право на ефективний засіб правового захисту) щодо першого заявника.
Крім цієї справи, в огляд практики ЄСПЛ за рішеннями, ухваленими впродовж січня та лютого 2025 року, який підготував Верховний Суд, увійшли низка інших, що стосуються скарг проти України.
Так, у рішенні від 13.02.2025 у справі «Denysyuk and Others v. Ukraine» (№№22790/19, 23896/20, 25803/20 та 31352/20) ЄСПЛ констатував порушення ст.8 конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя) та ст.38 конвенції (розгляд справи) через відмову Уряду надати запитувані документи, попри наявність обов’язку співпраці з ЄСПЛ.
Справа стосувалася скарг щодо здійснення негласних слідчих (розшукових) дій за заявниками, а також порушення конфіденційності комунікацій адвоката та клієнтів. Зокрема, ЄСПЛ встановив, що не було доведено, що заходи спостереження вжиті на законних підставах, що комунікація заявників з їхніми адвокатами не була достатньо захищена від можливих зловживань, що гарантії були недостатніми, що заявники не мали доступу до достатньої інформації та документів для оскарження дозволів про проведення НСРД і що доступні засоби правового захисту в будь-якому разі були неефективними.

Аби підписатися на телеграм-канал «ЗіБ» та знати більше про новини судової системи, натисніть на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!