Чому судді не слід платити суддівську винагороду за час його мобілізації, пояснила ВП ВС

У період проходження суддею військової служби за призовом на нього поширюється статус військовослужбовця, зокрема гарантії правового і соціального захисту, а суддівська винагорода не виплачується.

Такого висновку дійшла Велика палата ВС, задовольнивши скаргу Верховного Суду і скасувавши попередні рішення у справі №320/10955/23, інформує «Закон і Бізнес».

За обставинами справи наказом голови Касаційного цивільного суду від 5.03.2022 позивача увільнено з посади судді у зв’язку з призовом під час мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони на невизначений термін зі збереженням за ним місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати. Водночас із 19.07.2022 нарахування та виплату позивачеві суддівської винагороди припинено.

Позивач вважав, що чинне законодавство не передбачає зупинення виплати суддівської винагороди суддям, які проходять військову службу в ЗСУ, а таке зупинення є протиправним обмеженням гарантованих Конституцією прав судді.

Суди попередніх інстанцій позов задовольнили, зазначаючи, що до спірних правовідносин не застосовуються норми ч.3 ст.119 КЗпП (у редакції закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1.07.2022 №2352-ІХ, яким положення щодо збереження середнього заробітку за місцем роботи за працівниками на час призову на військову службу виключено).

Натомість, ВП ВС зауважила, що коли суддя призваний для проходження військової служби, зокрема за призовом під час мобілізації, на особливий період, трудові відносини між ним і судом регулюються саме нормою ч.3 ст.119 КЗпП, оскільки в законі «Про судоустрій і статус суддів» відсутня норма, яка б по-іншому регулювала ці відносини.

Поступивши на військову службу, позивач не втратив статусу судді, його повноваження судді збереглися в силу норм ч.7 ст.126 Конституції та ст.119 закону «Про судоустрій і статус суддів». Водночас він набув статусу військовослужбовця.

Також ВП ВС зазначила, що, будучи увільненим від виконання обов’язків зі здійснення правосуддя на період проходження військової служби, позивач у цей період не має права на отримання суддівської винагороди як винагороди за виконання професійного обов’язку судді. Він вступив у публічні правовідносини з державою щодо проходження військової служби на умовах, зокрема й щодо забезпечення (грошового, матеріального), які встановила держава для цього виду публічної служби.

У зв’язку із цим, ВП ВС констатувала, що припинення нарахування та виплати позивачеві суддівської винагороди є правомірним, а тому скасувала рішення судів першої та апеляційної інстанції та постановила нове — про відмову в позові.

Закон і Бізнес