Коли дії малих підприємств можуть визнаватися антиконкурентними — ВС

Встановлена відділенням АМК сукупність обставин може свідчати про узгодженість (координацію) позивачами своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій, зокрема про обмін інформацією між ними.

На це звернув увагу Касаційний господарський суд, залишаючи без змін постанову апеляційної інстанції у справі №914/400/24, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі товариства просили визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету про визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 закону «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій., які стосуються спотворення результатів аукціону. Позов  обґрунтовували, зокрема, тим, що АМК не досліджував відповідності дій позивачів (які на момент проведення аукціону належали до суб’єктів малого/ середнього підприємництва) з урахуванням положень ст.7 закону «Про захист економічної конкуренції».

Постановою апеляційного господарського суду скасовано рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлені АМК обставини в їх сукупності (схожість документів, які подавалися вказаними учасниками на участь в аукціоні (однакові дефекти друку та схожість текстів документів); спільне використання однієї ІР-адреси; наявність господарських відносин між вказаними учасниками; одночасне перебування одних і тих же фізичних осіб у трудових відносинах із вказаними учасниками) є узгодженою поведінкою під час участі в аукціоні.

Соєю чергою, КГС зазначив, що згідно із ч.1 та п.4 ч.2 ст.6 закону «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема, узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Положення ст.6 цього закону не застосовуються до будь-яких добровільних узгоджених дій малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців (ст.7 закону «Про захист економічної конкуренції»).

Натомість, КГС зауважив, що необхідними умовами застосування ст.7 закону є не лише наявність фактичних даних про те, що певні суб’єкти господарювання можуть бути віднесені до категорії малих чи середніх підприємств, але й про те, що їхні дії, по-перше, не призводять до суттєвого обмеження конкуренції, а по-друге, — сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців.

Водночас сукупна оцінка доказів, указаних АМК у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем (позивачами) лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності в одночасному існуванні обставин, які, на думку АМК, підтверджують таке узгодження.

Закон і Бізнес