Встановлення сервітуту, банкрутство та корпоративні спори — огляд КГС

Якщо до звернення до суду не вчинялися дії щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін, то суд не має підстав для задоволення відповідних вимог у зв’язку з відсутністю у позивача права такої вимоги.

На це звернув увагу Касаційний господарський суд, залишаючи в силі попередні рішення у справі №923/898/21, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі будівля складу, якої стосується спір, належить сторонам — ТОВ-1 (позивач) та ТОВ-2 (відповідач) — на праві спільної часткової власності. Земельна ділянка, через яку існує єдиний доступ до належного ТОВ-1 майна, перебуває у користуванні (на правах оренди) відповідача. Позивачем та попереднім власником було укладено договір на встановлення земельного сервітуту строком на 10 років, у подальшому були внесені зміни щодо орендаря у зв’язку із набуттям ТОВ-2 права власності на нерухоме майно.

Відповідач запропонував позивачу укласти договір про користування контрольно-пропускним пунктом, але позивач відмовився, посилаючись на наявність попереднього договору сервітуту.

Звертаючись із позовом, ТОВ-1 зазначило, що фактично відповідач заборонив в’їзд, проїзд транспортних засобів та прохід працівників через спірну земельну ділянку, що є неправомірним.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовлено.

Своєю чергою, КГС підкреслив, що обов’язковою умовою для встановлення сервітуту є неможливість задоволення потреби іншим способом та попереднє звернення до іншої сторони з пропозицією укласти договір. Відсутність таких дій позбавляє позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Крім цієї справи, в огляд практики КГС за листопад 2024 року включено низку інших правових позицій. Зокрема, у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:

визнання недійсним аукціону та обов’язку арбітражного керуючого направляти умови продажу майна боржника уповноваженій особі засновників боржника;

закриття провадження у справі про банкрутство державного підприємства на підставі п.12 ч.1 ст.90 КзПБ.

У справах щодо корпоративних спорів та корпоративних прав зроблено висновки про:

господарську юрисдикцію спору, який виник між кооперативом та його асоційованим членом, про стягнення членських внесків до кооперативу;

визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства як неефективний спосіб захисту.

Щодо земельних відносин та права власності також викладено правовий висновок стосовно неефективного способу захисту у справах за позовом про припинення права власності ліквідованої юридичної особи.

Закон і Бізнес