Чи має кредитор доводити розмір збитків, що заздалегідь визначені в договорі — ВС

Незалежно від узгодження сторонами в умовах договору твердого розміру збитків, доведення позивачем факту завдання збитків є обов’язковим і передбачає, зокрема, доведення їх дійсного розміру.

На це звернув увагу Касаційний господарський суд, змінюючи частково попередні рішення у справі №915/546/21, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі АТ «Аграрний фонд» звернулося з позовом до ФГ «АГРОСТАР+» про стягнення понад 1,6 млн грн. збитків через невиконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної поставки зерна пшениці. Відповідач звернувся із зустрічною позовною заявою, в якій просило суд визнати недійсним з моменту укладення п.8.1 договору щодо встановлення розміру збитків у разі невиконання умов договору в розмірі 150% вартості товару, який мав бути поставленим.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнив. Апеляційний господарський суд залишив це рішення без змін.

Своєю чергою, КГС зауважив, що приписи ч.2 ст.6 та ст.627 ЦК визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Тож КГС констатував, що сторони можуть домовитися в договорі про конкретний розмір збитків, що буде виплачуватися в разі порушення її цивільного права. Це відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.6 ЦК.

Водночас, ВС зазначив, що у спірних правовідносинах, позивач, звертаючись до суду, має довести факт порушення зобов’язання, причинно-наслідковий зв’язок, а також настання обставин завдання йому збитків, а наявність вини, у разі вчинення стороною порушення договору, презюмується в силу приписів ст.614 ЦК.

Саме факт завдання збитків відрізняє правовий інститут збитків від інституту неустойки, для якої має значення лише обставина порушення зобов`язання, без необхідності встановлювати чи було таким порушенням завдано збитків.

КГС відзначив: оскільки в умовах договору фактично було відображено ймовірний конкретно визначений розмір збитків, які можуть бути завдані покупцю внаслідок неналежного виконання договору продавцем, і сторони зобов’язання погодили сплату продавцем збитків саме в такому розмірі, встановлення факту завдання збитків у іншому розмірі (більшому або меншому) ніж тверда сума, яка була узгоджена сторонами, не зумовлює стягнення збитків у іншому розмірі, ніж встановлено в договорі.

При цьому, КГС погодився із судами попередніх інстанцій, які зазначили, що, погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків та їх твердого розміру жодним чином не нівелює обов’язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків, та не вказує на можливість автоматичного/ безумовного стягнення зазначеної суми збитків.

Тому КГС скасував попередні рішення в частині, якою задоволено зустрічний позов ФГ «АГРОСТАР+» та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову. Водночас, рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову залишив в силі.

Натомість суддя Олена Кібенко виклала окрему думку, вказавши, що передбачена ч.2 ст.623 ЦК, про те, що розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором, у такому разі не застосовується, оскільки сторони правочину погодили у договорі розмір збитків та встановили їх причинно-наслідковий зв’язок із вчиненим правопорушенням.

Закон і Бізнес