За яких підстав особу можна позбавити батьківських прав і що про це каже судова практика
Законодавчими нормами встановлено, що позбавлення батьківських прав можливе лише за наявності вагомих для цього підстав. В яких випадках нерозсудливості в діях та проступках недостатньо для того, аби позбавити таких прав?
Крайній захід
У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар «Актуальні питання практики вирішення судами справ про позбавлення батьківських прав». Спікер заходу — суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Максим Ходаківський — на початку зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, тому потребує встановлення не лише формальних підстав, а й психологічних і соціологічних аспектів з метою підтримання найкращих інтересів дитини.
Суддя акцентував увагу на тому, що слід розрізняти позбавлення батьківських прав (стст.164—168 Сімейного кодексу) та відібрання дитини (ст.162, ст.170 СК), які за своєю суттю є різними інститутами. На їх відмінності, зокрема, звертає увагу Верховний Суд у постанові від 3.10.2018 у справі №682/2778/17. Так, позбавлення батьківських прав завжди є результатом протиправної, винної поведінки. Водночас відібрання дитини не завжди пов’язується з протиправною поведінкою: загроза життю та здоров’ю дитини може бути результатом психічної хвороби, відкритої форми туберкульозу чи інших небезпечних хвороб, скрутних житлових умов тощо. Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінить як небезпечні для неї.
Стаття 164 СК визначає такі підстави для позбавлення батьківських прав:
не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
жорстоко поводяться з дитиною;
є хронічними алкоголіками або наркоманами;
вдаються до будь яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини
За загальним підходом, відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків/одного з батьків батьківських прав. На цьому акцентовано увагу у постанові ВС від 26.01.2022 у справі №203/3505/19.
Водночас, лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще, а позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу можливості спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав (постанова ВС від 29.09.2021 у справі №459/3411/18).
«Далекий» родич
Окремо М.Ходаківський зупинився на актуальному в сьогоднішніх умовах питанні проживання одного з батьків за кордоном. Так, у постанові від 26.04.2022 у справі №520/8264/19 ВС вказав на те, що поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов’язків у розумінні ст.164 СК і може бути підставою для позбавлення цієї особи батьківських прав щодо дитини.
В суді також звернули увагу на те, що у даній справі відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою. При цьому судами враховано, що такі життєві умови були обрані відповідачем після народження дітей, перебуваючи на значній відстані, на території іншої держави, відповідач мав усвідомлювати, що не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя.
Водночас, в іншій справі — №554/1796/16-ц (постанова ВС від 5.06.2019) розглядалась питання вивезення дитини за кордоном одним із батьків. Суд дійшов висновку, що лише вивезення дитини за кордон одним із батьків без згоди іншого не є підставою для позбавлення особи батьківських прав на підставі п.2 ч.1 ст.164 СК без встановлення іншої винної поведінки батька/ матері щодо дитини, а саме умисного ухилення від виконання обов’язків щодо її виховання.
Також суддя навів ряд прикладів із судової практики, в яких ВС визначав, що не є підставами для позбавлення батьківських прав:
факт застосування до одного з батьків запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;
проживання дитини упродовж тривалого часу в новій сім’ї, створеній її батьком чи матір’ю, відсутність побачень дитини з тим із батьків, з ким не проживає;
наявність заборгованості щодо сплати аліментів сама по собі.
Втрачені права
М.Ходаківський окремо розглянув також процесуальні аспекти позбавлення батьківських прав. Зокрема, спікер звернув увагу на висновок ВС у постанові від 13.07.2022 у справі №705/3040/18, за яким озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки вона може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким дитина через малолітній вік неспроможна надавати об’єктивну оцінку, та не завжди відповідає інтересам самої дитини.
А висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір'ю своїми обов'язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей (постанова ВС від 15.04.2021 у справі № 243/13191/19-ц).
Позбавлення батьківських прав осіб тягне за собою такі юридичні наслідки:
втрату права на виховання дитини;
втрату немайнових прав щодо дитини (втрата права на спілкування з дитиною, визначення її місця проживання і навчання, тощо);
перестають бути представниками дитини;
втрачають права на пільги і державну допомогу;
не можуть бути усиновлювачами та опікунами;
не можуть розраховувати на майнові права, пов’язані з батьківством і материнством, які присуджувалися б їм при непрацездатності, а саме:
право на аліменти від такої дитини;
права на спадкування після цієї дитини;
права на управління майном дитини;
виплати аліментів, пенсій, грошової допомоги на дитину.
Водночас дитина зберігає свої майнові права, засновані на факті спорідненості з особою, позбавленою батьківських прав, у тому числі: право на одержання аліментів від такої особи та на спадкування після неї.
Однією з підстав для позбавлення батьківських прав є хронічний алкоголізм та наркоманія.
Матеріали за темою
Кредит учаснику бойових дій, відсторонення від роботи та усунення від спадкування — огляд КЦС
04.11.2024
Коли власник може вимагати компенсації вартості авто в особи, яка його безпідставно зберігає — ВП ВС
23.10.2024
Оприлюднено повний текст рішення у резонансній справі стосовно шеф-редактора КБ «Радіо Свобода»
09.10.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!