Анжеліка Моісєєва

Процесуальні гарантії обвинувачених: потрібні зміни

Продовжуючи дискусію навколо «поправок Лозового», варто звернути увагу на проблему захисту осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності, від свавілля з боку сторони сторони обвинувачення. У цьому питанні гарантії КПК мають розширюватися.

Формальний реєстр

Рух у цьому напрямі варто розпочати з усунення неоднозначних процесуальних ситуацій та приведення норм у відповідність із технологіями та вимогами сьогодення.

Пропоную зосередитися на конкретному питанні. У кримінальному процесі вся історія досудового розслідування документується в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (ЄРДР). Витяг з цього реєстру є обов'язковим для надання слідчому судді при ініціюванні заходів забезпечення кримінального провадження, таких як запобіжні заходи, відсторонення від посади тощо.

Однак КПК досить стисло вказує на необхідність подання витягу з ЄРДР, не уточнюючи, яка саме інформація повинна бути включена. Вимога Кодексу сформульована таким чином: "До клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну чи скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання".

Оскільки термін "витяг" часто розуміється як частина цілого, на практиці інформація з цього витягу надходить до слідчого судді та матеріалів справи у дуже обмеженому вигляді. Зазвичай подається лише початкова або остаточна інформація про внесені відомості щодо вчиненого кримінального правопорушення та оголошені повідомлення про підозру.

Очевидно, що такий обмежений витяг не є достатньо інформативним, оскільки не містить повної хронології досудового розслідування. Це викликає питання: яка тоді мета цього витягу, якщо дані, які він відображає, вже задокументовані в процесуальних актах та рішеннях?

Мабуть автори чинного КПК могли і не здогатуватися, що дані, внесені до ЄРДР не завжди відповідатимуть даним, доданим до матеріалів кримінального провадження. Або ж їхні наміри були неправильно реалізовані на практиці, що призвело до подання витягів із мінімальною, малоінформативною інформацією замість повних відомостей з реєстру.

Також розробники Кодексу та законодавці не могли передбачити, що дані цього реєстру стануть, у юридичному сенсі, технічною інформацією, доступ до якої для захисту нагадуватиме тернистий шлях до зірок.

Дивує позиція правоохоронних органів та судів, які наполягають на тому, що інформація з реєстру повинна включатися до матеріалів кримінального провадження лише в обмеженому вигляді, як описано вище. Чому захист змушений звертатися до суду для отримання повного доступу до базової інформації про кримінальне провадження та його хід? Чому захист не може, наприклад, мати доступ до реєстру щодо хронологічних даних конкретного кримінального провадження, в якому адвокат виконує функції захисника, або отримати повний витяг з реєстру під час ініціювання стороною обвинувачення заходів забезпечення та під час відкриття матеріалів кримінального провадження? Хіба ця інформація потрібна захисту безпідставно? Хіба не входить до компетенції захисту перевірка даних, що містяться на паперових носіях, з тими, що містяться в реєстрі? Якщо ця інформація повинна бути ідентичною, настав час припинити існуючу практику.

Тож варто законодавчо закріпити, що повна інформація з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо руху кримінального провадження (зокрема, його зупинення, застосування, зміна або скасування заходів забезпечення, оголошені повідомлення про підозру, виділені матеріали та закриті епізоди) повинна додаватися до клопотання слідчого, дізнавача чи прокурора при ініціюванні заходів забезпечення кримінального провадження. Також повна інформація з ЄРДР щодо руху кримінального провадження повинна додаватися до матеріалів кримінального провадження після завершення досудового розслідування та надаватися захисту на стадії відкриття матеріалів. Інакше ми продовжуватимемо вдавати, що ситуація є нормальною, а інститут захисту в нашій країні є другорядним стосовно державного обвинувачення і тому не повинен бути ознайомлений з реальними обставинами розслідування, які, на відміну від паперових носіїв, досить складно спотворити в реєстрі.

Ознайомлення із матеріалами

Іншою прикрою процесуальною ситуацією є відсутність законодавчо встановленого обов'язку сторони обвинувачення надати стороні захисту оцифровані матеріали кримінального провадження на стадії відкриття матеріалів, які в умовах воєнного стану обов'язково зберігаються у дізнавача, слідчого чи прокурора.

Відомо, що сторона обвинувачення часто зловживає відсутністю такого обов'язку, перетворюючи процес ознайомлення захисту з матеріалами кримінального провадження на безперервний процес фотографування. При цьому вони можуть ініціювати перед слідчим суддею питання про обмеження строків ознайомлення з матеріалами справи.

Кому вигідна така ситуація? Хіба слідчий суддя не має важливіших справ, ніж розглядати обмеження, які були б непотрібними, якби слідчий надав електронну версію матеріалів захисту? Хіба адвокату більше немає чим зайнятися? Замість детального вивчення матеріалів він змушений витрачати час на фотографування документів у кабінеті слідчого. Нарешті, хіба у слідчого немає важливішої роботи, ніж місяцями спостерігати за процесом фотографування адвокатом, не маючи можливості відлучитися, щоб адвокат не вчинив неправомірних дій з матеріалами?

Це наша реальність. Однак достатньо законодавчої ініціативи, щоб покласти на сторону обвинувачення обов'язок одночасно з відкриттям матеріалів кримінального провадження надати стороні захисту можливість скопіювати матеріали, які зберігаються в електронній формі.

Описані процесуальні ситуації відомі всім учасникам кримінального процесу. Проте ці процесуальні аномалії не викликають жвавих дискусій. Вони не цікавлять тих, хто активно займається кампанією проти поправок Лозового. І це прикро.

Закон і Бізнес